Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лубенської міської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Зазначала, що її діду, ОСОБА_3, та бабі, ОСОБА_4, на праві власності належав будинок АДРЕСА_1.

У лютому 1999 року помер ОСОБА_3 Після його смерті спадщину прийняла ОСОБА_4, яка в 2003 році померла.

Посилаючись на те, що вона прийняла спадщину після смерті бабусі, оскільки постійно проживала в зазначеному будинку, інші спадкоємці спадщину не приймали, позивачка просила визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 8 лютого 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 15 квітня 2008 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 8 лютого 2008 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини.

У касаційній скарзі Лубенська міська рада просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що після смерті ОСОБА_4 спадщину фактично прийняв її син - ОСОБА_5 - батько позивачки, оскільки він з травня 2001 року до жовтня 2006 року проживав у спірному будинку, а тому право прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 перейшло до ОСОБА_1 і відповідно до вимог ЦК УРСР (1540-06) позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Судом установлено, що дід позивачки, ОСОБА_3, помер у 1999 році. Після його смерті фактично прийняла спадщину його дружина та баба позивачки - ОСОБА_4, яка померла в серпні 2003 року.

На час відкриття спадщини були живі як батько позивачки - ОСОБА_5, так і його рідний брат - ОСОБА_6, які померли відповідно в 2007 році та в 2005 році.

Ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_6 на час смерті своїх батьків спільно з ними не проживали, заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавали.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) правила книги шостої Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Установивши, що ні ОСОБА_5, який помер у 2007 році, ні ОСОБА_6, який помер у 2005 році, на час смерті своїх батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - спільно з ними не проживали, заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавали, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки вона не має права на спадкування після смерті баби - ОСОБА_4

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Лубенської міської ради задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 квітня 2008 року скасувати, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 8 лютого 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.