Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люксія", треті особи : ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6 та приватний нотаріус ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що спірне приміщення було відчужено поза його волею та волею інших співвласників будинку, без проведення зборів членів об'єднання, членом якого він є.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2008 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих за адресою : АДРЕСА_1. Скасовано реєстрацію права власності на нерухоме майно. Повернуто сторони у попередній стан. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути об'єднанню співвласників квартир спірні нежитлові приміщення, а об'єднання співвласників квартир будинку АДРЕСА_1 - отримані згідно договору купівлі-продажу 200 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягаю задоволенню за таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне нежитлове приміщення відповідно до вимог ч. 2 ст. 382 ЦК України перебувало у спільній власності усіх мешканців будинку, а оскільки у порушення вимог ч. 2 ст. 369 ЦК України головою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люксія" дозволу у всіх співвласників квартир спірного будинку на його відчуження за договором купівлі-продажу отримано не було, то спірний договір купівлі-продажу слід визнати недійсним.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судами встановлено, що відчужене ОСОБА_3 приміщення 13 травня 1997 року за наказом Департаменту економічної політики і ресурсів виконавчого комітету Львівської міської ради № 119-о від 7 травня 1997 року було передано Управлінням комунального майна Львівської міської ради виробничо-комерційному приватному підприємству "Мерія" під офіс. Дана обставина виключає призначення цього об'єкту для розташування технічного обладнання, спільного для усього будинку.

Крім того, розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 90 від 6 лютого 1998 року ПП"Мерія" дозволено влаштувати самостійний вхід до орендованого приміщення. 20 березня 1998 року приватне підприємство уклало договір підряду на капітальний ремонт спірного приміщення із ДП "Ольвія", відповідно до якого підрядник зобов'язався ввести в експлуатацію відремонтований об'єкт як перукарню.

2 червня 1999 року власниками шести квартир житлового будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ "Люксія". 17 жовтня 2000 року даній юридичній особі передано майно, серед якого й спірне нежитлове приміщення цокольного поверху площею 36 кв.м. Право власності ОСББ "Люксія" на даний об'єкт підтверджується також свідоцтвом, виданим Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради від 17 червня 2002 року.

Згідно із п.п. 3.1, 4.1. статуту ОСББ "Люксія" власники квартир є співвласниками допоміжних приміщень, однак не усіх підвалів, а лише тих, де розташоване технічне обладнання будинку. Зазначені норми установчого документу позивачем не оспорювалися.

Правовстановлюючий документ на приміщення, оформлений на ОСББ "Люксія", ОСОБА_1 не оспорювався, відтак є чинним, тому в силу п. 1.4 статуту та на підставі ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ч. 2 ст. 385 ЦК України ОСББ"Люксія" є юридичною особою із самостійною правосуб"єктивністю і може набувати майнових прав, у тому числі право власності. А оскільки ОСББ "Люксія було власником спірного приміщення, воно мало право відповідно до вимог чинного цивільного законодавства розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі і відчужувати його.

28 січня 2004 року спірне приміщення головою ОСББ "Люксія" продане ОСОБА_3, яка в подальшому прийняла його та оформила право власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжними є лише приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірний об'єкт нерухомості не є допоміжним приміщенням, він постійно на протязі довгого часу використовувся різними підприємствами та організаціями для різноманітних потреб, чого не заперечують і самі сторони у справі, а також інші мешканці будинку. Спірна нерухомість ніколи не обслуговувала і побутові потреби мешканців будинку.

Крім того, саме по собі створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не надає усім об'єктам житлового комплексу статусу допоміжних приміщень. З усіх об'єктів, переданих ОСББ "Люксія", свідоцтво про право власності видане тільки на спірну нерухомість, воно є нежитловим приміщенням та не має статусу допоміжного, тому є самостійним нерухомим майном, здатним до цивільно-правового обігу.

За таких підстав та відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без зміни.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2008 року скасувати та залишити без змін рішення Франківського районного суду м. Львові від 14 листопада 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.