Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Сарненський хлібзавод", Відкритого акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта", третя особа ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 28 серпня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 жовтня 2007 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з названим позовом.

Зазначала, що 10 грудня 2006 року з вини водія автомобіля "Фотон", що належить Відкритому акціонерному товариству "Сарненський хлібзавод" (далі - ВАТ "Сарненський хлібзавод"), ОСОБА_2., сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний їй автомобіль "Таврія", яким на час аварії керував ОСОБА_3

Оскільки за шкоду, завдану працівником під час виконання трудових обов'язків, несе відповідальність юридична особа - роботодавець, ОСОБА_1. просила суд стягнути з ВАТ "Сарненський хлібзавод" на її користь 10776 грн. 26 коп. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 червня 2007 року до участі у справі залучено як співвідповідача Відкрите акціонерне товариство "Національна страхова компанія "Оранта" (далі - ВАТ "НАСК "Оранта").

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 28 серпня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 24 жовтня 2007 року, в позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що страховим комісаром ВАТ "НАСК "Оранта" було визначено розмір збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля ОСОБА_1., у сумі 5425 грн. 70 коп., та страховиком виплачено ОСОБА_3 4915 грн. 70 коп. страхового відшкодування без врахування франшизи.

Однак повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи місцевий суд виходив із того, що 10 грудня 2006 року ОСОБА_2 під час виконання трудових обов'язків, керуючи належним ВАТ "Сарненський хлібозавод" автомобілем "Фотон", порушив Правила дорожнього руху й допустив зіткнення з автомобілем "Таврія", який належить на праві власності ОСОБА_1.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ВАТ "Сарненський хлібзавод" представник ОСОБА_1. - ОСОБА_3 отримав від Сарненського районного відділення ВАТ "НАСК "Оранта" 4915 грн. 70 коп. страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу позивачки.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В обґрунтування розміру заподіяної шкоди ОСОБА_1. посилалася на те, що після ДТП нею було проведено ремонт пошкодженого автомобіля, вартість якого склала 10236 грн. 26 коп.

Однак місцевий суд при розгляді справи в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України належним чином цих доводів позивачки не перевірив і, обмежившись посиланням на висновок страхового комісара ВАТ "НАСК "Оранта", не вирішив питання щодо дійсного розміру заподіяної ОСОБА_1. шкоди.

Крім того, суд першої інстанції не визначився з можливістю застосування до спірних правовідносин правил, передбачених ст. 1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відмовляючи в позові, місцевий суд не взяв до уваги, що виплачене ОСОБА_3 страхове відшкодування було зменшено ВАТ "НАСК "Оранта" на суму франшизи, та не вирішив питання про стягнення цієї суми з особи, що несе відповідальність за заподіяну майнову шкоду.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, на зазначені обставини уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 28 серпня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 жовтня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.