Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Балюка М.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та усунення перешкод у користуванні власністю,

У січні 2006 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що з серпня 1993 року до листопада 2005 року перебував у шлюбі з відповідачкою.

У 1992 році відповідачці подарували будинок АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що вказаний будинок знаходився у ветхому стані, у 1997 році він був зруйнований та на його місці за спільні кошти подружжя збудований новий двоповерховий будинок. Крім того, під час шлюбу ними придбано побутову техніку, меблі, посуд та інше.

Оскільки після розірвання шлюбу відповідачка змусила його піти з будинку, перешкоджає користуватись спільним будинком та рухомим майном, позивач просив поділити спільне майно подружжя, виділивши йому у власність частину спірного будинку і рухоме майно на суму 28 631 грн., а відповідачці виділити іншу частину будинку і рухоме майно на суму 68 726 грн., зобов'язавши відповідачку в якості компенсації за перевищення частки сплатити йому 10 тис. грн. та не чинити перешкод у користуванні будинком.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2007 року, позов задоволено частково і визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спірного будинку, а за відповідачкою визнано право власності на 2/3 частини спірного будинку. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та змінити рішення районного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема на те, що апеляційний суд розглянув справу в його відсутності, не повідомивши про день розгляду, а районний суд розглянув не усі вимоги, безпідставно виділив відповідачці 2/3 частини будинку.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу V цього Кодексу.

Апеляційний суд в порушення вимог ст. 304 ЦПК України розглянув справу у відсутності позивача, який подав апеляційну скаргу.

У матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи на 26 квітня 2007 року. На а.с. 119 є телеграма про направлення ОСОБА_3 (а не ОСОБА_1) повідомлення про розгляд справи апеляційним судом. Однак відомостей про вручення телеграми ОСОБА_1 або його представнику немає.

Крім того, апеляційний суд, залишаючи рішення районного суду без змін, не звернув уваги на те, що судом першої інстанції не вирішені усі вимоги позивача, зокрема щодо усунення перешкод у користуванні будинком.

Апеляційним судом не дана належна оцінка рішенню районного суду у відповідності до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, неналежним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 336, 33-8 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2007 року скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.