Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Севастопольської міської ради, Садового товариства "Здоров'я" (далі - СТ "Здоров'я") про визнання недійсним правовстановлюючого документу на землю за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду м.Севастополя від 22 травня 2008 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є членом СТ "Здоров'я" з червня 2007 року. Рішенням загальних зборів СТ "Здоров'я" від 17 червня 2007 року йому було передано у користування земельну ділянку № 30 загальною площею 0,0741 га, яка раніше знаходилась у користуванні його батька ОСОБА_3 У липні позивач дізнався, що зазначена земельна ділянка приватизована ОСОБА_4.

Просив суд визнати недійсним рішення Севастопольської міської ради про передачу у власність ОСОБА_4. земельної ділянки № 30 загальною площею 0,0741 га, що розташована в межах території СТ "Здоров'я" та визнати недійсним державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_4..

Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 22 травня 2008 року, у відкритті провадження відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 22 травня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, і направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 грунтуються на оскарженні рішення Севастопольської міської ради щодо передачі у власність земельної ділянки та визнанні недійсним державного акту на землю, а тому справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За правилами ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом позовних вимог ОСОБА_1. було передано в користування земельну ділянку № 30 загальною площею 0,0741 га, що розташована в межах території СТ "Здоров'я", і яка раніше знаходилась у користуванні його батька. Державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку видано на ім'я ОСОБА_4. Позивач просить визнати недійсним акт органу місцевого самоврядування, який порушує його право землекористувача, тобто між сторонами виник спір з приводу цивільно-правового зобов'язання.

Таким чином, висновок суду про те, що спір не підлягає розгляду судом загальної юрисдикції є помилковим.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвали підлягають скасуванню, а питання слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Ухвалу Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 22 травня 2008 року скасувати, питання передати на новий розгляд суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.