Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про перерахунок сум відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" на рішення Першотравенського міського суду від 18 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2008 року,

У квітні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (далі - ВАТ "Павлоградвугілля") про перерахунок сум відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків та з урахуванням уточнених в подальшому позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь 25 927 грн. 78 коп. у рахунок недоплачених щомісячних виплат відшкодування шкоди здоров'ю за період з 1 квітня 1998 року по 31 березня 2001 року та 9 636 грн. 34 коп. у рахунок недоплаченої одноразової допомоги, а також просив суд зобов'язати відповідача надати відділенню Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську нову довідку про розмір відшкодування шкоди здоров'ю станом на 1 квітня 2001 року в розмірі, який буде визнано рішенням суду. ОСОБА_1 зазначав, що саме такий порядок нарахування та виплат щомісячних платежів та одноразової допомоги був передбачений чинним законодавством, а відповідач невірно застосував законодавство, у зв'язку з чим указані виплати було зменшено.

Рішенням Першотравенського міського суду від 18 грудня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 9 936 грн. 34 коп. недонарахованої та невиплаченої одноразової допомоги та 25 927 грн. 78 коп. недонарахованих та невиплачених щомісячних платежів за період з 1 квітня 1998 року по 31 березня 2001 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині стягнення одноразової допомоги скасовано, а у позові в цій частині відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Павлоградвугілля" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, виходив з того, що з 1 квітня 1996 року відповідач безпідставно не застосовував підвищення тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт 2,38.

Однак погодитися з такими висновками не можна.

Пунктом 1 Указу Президента України від 9 січня 1996 року "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" (41/96) Кабінету Міністрів України за погодженням з об'єднанням галузевих профспілок доручено, зокрема, визначити умови оплати праці, розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників вугільної промисловості та шахтного будівництва з урахуванням умов складності праці, здійснивши їх перегляд з метою збільшення у межах наявного фонду споживання; установити граничні розміри надбавок, доплат, премій і винагород для підвищення частини тарифу у середньомісячній заробітній платі працівників вугільної промисловості не менш як до 70 відсотків, маючи на увазі, що зазначені розміри можуть збільшуватись у колективних договорах підприємств за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати податків та інших платежів.

На виконання зазначеного Указу Президента та відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 року № 469/1 Міністр вугільної промисловості затвердив наказ від 4 березня 1996 року "Про додаткові заходи матеріального стимулювання працівників вугільної промисловості" за погодженням із співвласниками галузевих профспілок. П. 1.3 вказаного наказу працівникам роз'яснено, що збільшення тарифних ставок і окладів здійснюється з метою збільшення частки тарифів у середньомісячній заробітній платі в межах наявного фонду споживання за рахунок: вартості здешевлення харчування; зміни порядку оплати за нормативний час пересування у шахті від ствола до робочого місця і в зворотному напрямку; встановлення граничних розмірів надбавок доплат, премій та винагород. Згідно з п. 1. 4 цього наказу передбачено, що збільшення розмірів тарифних ставок слід здійснити в межах фонду споживання, визначеного у порядку, встановленому Положенням з планування та утворення фонду споживання на підприємствах вугільної промисловості, запровадженим наказом Мінвуглепрому від 29 лютого 1996 року № 70 (270-96-п) .

При цьому, у зазначеному наказі Мінвуглепрому від 4 березня 1996 року не вироблено механізм здійснення перерахунку розмірів відшкодування шкоди працівникам, і вказаний наказ не містить положення про необхідність підвищення тарифної ставки саме на коефіцієнт 2,38.

Пунктом 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин було передбачено перелік підстав для перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) до яких віднесено: зміну ступеня втрати професійної працездатності; зміну складу сім'ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок /окладів/ працівників госпрозрахункових підприємств а також заробітної плати відповідно до колективного договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із шахтою "Степова" ВАТ "Павлоградвугілля", праюючи ГРОЗ 5 розряду на шахті з повним робочим днем. Під час роботи позивач був травмований та уперше за даним трудовим каліцтвом йому було висновком МСЕК від 27 березня 1995 року встановлено 25 % втрати працездатності, а з 1 квітня 1996 року позивачу за наслідками цієї ж травми при черговому переогляді на МСЕК установлено 50 % втрати працездатності. Крім цього, суд першої інстанції виходив також із того, що з 1 квітня 1996 року на шахті "Степова" було підвищено тарифні ставки та посадові оклади на коефіцієнт 2,38.

Однак, при вирішенні спору судом не враховано. що згідно з роз'ясненнями Міністерства праці України від 13 вересня 1996 року за № 06-3138, Головної державної інспекції праці Міністерства праці України від 17 жовтня 1997 року № 02/2-4171 (v4171203-97) і доповнень до Угоди по тарифах трудових і соціальних гарантіях між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 18 листопада 1997 року у тих випадках, коли при черговому перерахуванні відшкодування шкоди потерпілим на виробництві при виконанні ними трудових обов'язків, пов'язаних з підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві, установі організації перерахований на 100 % втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди перевищує реальну заробітну плату відповідного працівника, розмір відшкодування шкоди потерпілому визначається із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника (після проведення підвищення тарифних ставок) при умові, що він відпрацював повний календарний місяць або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. При цьому перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період, і даний середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку.

Отже, розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів), а перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період.

Суд на зазначене уваги не звернув та провів коригування розміру втраченого заробітку позивача з вказівкою на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, не перевіривши при цьому чи відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів) та чи не перевищує перерахований розмір відшкодування шкоди реальної заробітної плати відповідного працівника.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" задовольнити частково.

Рішення Першотравенського міського суду від 18 грудня 2007 року в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 недонарахованих та невиплачених щомісячних платежів за період з 1 квітня 1998 року по 31 березня 2001 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2008 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасувати і справу в цій частині пере дати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.