Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: П'ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним доручення від 28 серпня 2002 року, дублікату цього доручення та визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Київської області від 7 лютого 2008 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. про визнання недійсними доручення від 28 серпня 2002 року, дублікату цього доручення та договору купівлі-продажу житлового будинку. Після уточнень та доповнень свої вимоги мотивував тим, що купив у ОСОБА_2. через його представника в особі матері - ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1. Проте ОСОБА_3. ухилилась від нотаріального посвідчення договору та повторно продала будинок ОСОБА_4., скориставшись дублікатом доручення. Просив визнати недійсним доручення від 28 серпня 2002 року, як таке що за змістом не відповідає волевиявленню особи та видане з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій. Просив визнати недійсним дублікат доручення та договір купівлі-продажу житлового будинку від 1 грудня 2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними доручення від 28 серпня 2002 року, дублікат цього доручення та договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 1 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 7 лютого 2008 року рішення місцевого суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 7 лютого 2008 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2007 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до правил ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду як першої, так і апеляційної інстанції не відповідають.

Судом встановлено, що у серпні 2002 року ОСОБА_1.(покупець) та ОСОБА_3. (представник продавця), яка діяла за дорученням сина ОСОБА_2., домовилися про купівлю-продаж житлового будинку АДРЕСА_1. Вказаний будинок ОСОБА_2 успадкував від батька ОСОБА_5 На виконання домовленості ОСОБА_1. передав ОСОБА_3. кошти, за власний рахунок оформив правовстановлюючі документи спочатку на ім'я ОСОБА_5, а потім на ім'я ОСОБА_2. З дозволу ОСОБА_3 ОСОБА_1. провів ремонт будинку та відновив комунікації, переїхав у будинок, де проживає до цього часу. Нотаріально договір посвідчений не був. 28 серпня 2002 року ОСОБА_2 (на той час знаходився під вартою в СІЗО, а в даний час відбуває покарання у вигляді позбавлення волі) видав на ім'я ОСОБА_3 доручення на управління та розпорядження належним йому майном. 23 листопада 2004 року ОСОБА_3. звернулася в нотаріальну контору з заявою про видачу дублікату вказаного доручення, посилаючись на те, що оригінал нею втрачений. 01 грудня 2004 року ОСОБА_3. на підставі дублікату доручення продала спірний будинок ОСОБА_4., про що укладено нотаріально посвідчений договір.

За правилами ч. 4 ст. 10 ЦПК суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадах, встановлених цим Кодексом.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1. обгрунтовував тим, що купив спірний будинок, сплатив за нього кошти, зробив ремонт та поселився у ньому, проте ОСОБА_3. ухилилась від нотаріального посвідчення договору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_1 виникло право на купівлю будинку, проте в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не роз'яснив йому право на звернення до суду з позовом про визнання правочину дійсним.

Апеляційний суд на допущене судом першої інстанції процесуальне порушення увагу не звернув і відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, виходячи з того, що останній не був стороною у договорі купівлі-продажу.

У своїх поясненнях суду ОСОБА_2 наполягав на тому, що уповноважив свою матір ОСОБА_3 продати будинок ОСОБА_1, не заперечуючи той факт, що на свій розсуд використав кошти, сплачені ОСОБА_1 за будинок .

Достатньо не перевіривши вказані доводи та не з'ясувавши чому ОСОБА_3. повідомила нотаріуса про втрату оригіналу доручення від 28 серпня 2002 року, який в цей час знаходився у ОСОБА_1, а отримавши дублікат, продала будинок іншій особі, апеляційний суд прийшов до передчасного висновку щодо волевиявлення продавця ОСОБА_2. (а.с. 71, 198).

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними й обрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2007 року та рішення апеляційного суду Київської області від 7 лютого 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.