Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

при секретарі Іванової Н.П.,

за участю

позивача: ОСОБА_4,

представника відповідача Гудзь О.М.,

провівши в відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Прокуратури Сумської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Прокуратури Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, -

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2014 року по 1 жовтня 2015 року включно в сумі 60 385,41 грн., з допуском постанови суду щодо стягнення всієї суми до негайного виконання.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Прокуратури Сумської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2014 року по 1 жовтня 2015 року включно в сумі 60 385, 41 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року постанову суду першої інстанції змінив та доповнив наступним: визнано причини пропуску строку звернення позивача до суду поважними; вважати, що сума середнього заробітку в розмірі 27 391,32 грн. стягнута з Прокуратури Сумської області на користь позивача як оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 19 серпня 2014 року до 23 лютого 2015 року включно постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, підлягає виплаті позивачу з відрахуванням обов'язкових податків, зборів, платежів.

Постанову суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2015 року по 1 жовтня 2015 року включно в сумі 32 894,09 грн. скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову. Допущено негайне виконання постанови Сумського суду першої інстанції в частині стягнення середньої заробітної плати в межах стягнення суми за один місяць - вересень 2014 року в розмірі 4 150,20 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів, внесків, зборів. Постанову суду першої інстанції скасовано в частині, якою судом в іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень в частині задоволення позовних вимог та залишення позовних вимог в цій частині без розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі № 2а-1970/8103/12 позов ОСОБА_4 задоволено частково. Скасовано наказ Прокурора Сумської області від 27 серпня 2012 року № 1125к про звільнення ОСОБА_4 з посади старшого слідчого Прокуратури Сумського району та поновлено на посаді. Стягнуто з Прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_4 134 324,25 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 серпня 2012 року по 18 серпня 2014 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

24 лютого 2015 року наказом Прокурора Сумської області № 183к молодшого радника юстиції ОСОБА_4 поновлено на посаді старшого слідчого Прокуратури Сумського району з 27 серпня 2012 року.

Згідно з частиною п'ятою статті 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За змістом статті 236 КЗпП в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи те, що постанова постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого слідчого Прокуратури Сумського району виконана шляхом прийняття наказу № 183к лише 24 лютого 2015 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за період з 19 серпня 2014 року по 23 лютого 2015 року, а апеляційний суд правильно змінив рішення в цій частині вказавши, що сума за цей період є середнім заробітком за час затримки виконання судового рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Ураховуючи те, що звільнення ОСОБА_4 відбулося 27 серпня 2012 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за червень, липень 2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

З огляду на наведене, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд обґрунтовано здійснив розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, відповідно до змісту статті 236 КЗпП, статті 27 Закону № 108/95-ВР та Порядку.

Відповідно до 99 КАС України (2747-15) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як встановлено апеляційним судом, із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 2а-1870/8103/12, виданого Сумським окружним адміністративним судом 22 серпня 2014 року, про поновлення на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району позивач звернувся 29 серпня 2014 року. Постановою державного виконавця від 29 вересня 2014 року виконавче провадження № 4455488 по примусовому виконанню зазначеного виконавчого документа зупинено та поновлено лише 4 березня 2016 року.

Постановою держаного виконавця від 20 березня 2015 року виконавче провадження № 4455488 закінчено. 30 березня 2015 року позивач оскаржив вказану постанову в судовому порядку. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі № 818/1169/15, що набрала законної сили 10 червня 2015 року, в задоволені адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено.

30 квітня 2015 року позивач звертався до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування наказу Прокурора Сумської області № 183к від 24 лютого 2015 року та зобов'язання видати наказ про його поновлення в органах прокуратури Сумської області на посаді, яка перебуває в штатному розписі та фактично допустити до виконання службових обов'язків. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 818/1455/15, що набрала законної сили 11 листопада 2015 року, в задоволені адміністративному позову ОСОБА_4 відмовлено.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_4 строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, якщо визнає, що при їх ухваленні суди не порушили норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні апеляційного суду, а також - в незміненій частині рішення суду першої інстанції.

Постановлені у справі рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 221, 224, 231 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Прокуратури Сумської області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.