Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми до закритого акціонерного товариства "Технологія", ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: територіальне управління Держгірпромнагляду України по Сумській області, Головне управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації - про визнання незаконними актів про нещасний випадок на виробництві за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 6 липня 2007 р. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 вересня 2007 р.,

У квітні 2007 р. відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми (далі - відділення Фонду), звернувшись до суду з указаним позовом, зазначало, що 21 липня 2006 р. працівники закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Технологія", у тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під час повернення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Завод Еко-продукт" потрапили в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої отримали тілесні ушкодження.

Оскільки відвідування ТОВ "Завод Еко-продукт" працівниками ЗАТ "Технологія" було організовано в неробочий час, без оформлення відповідними наказами та завданнями про відрядження з метою гри в футбол, яка не була передбачена офіційним турнірним графіком і мала розважальний характер, то на даний випадок п. 14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (1112-2004-п) , не поширюється і по випадках отримання травм ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні бути складені акти за формами НПВ.

Посилаючись на викладене, відділення Фонду просило визнати недійсними акт спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 7 березня 2007 р., акт № 1 від 7 березня 2007 р. про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом, складений за формою Н-1 на ОСОБА_2, та акт № 2 від 7 березня 2007 р. про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом, складений за формою Н-1 на ОСОБА_1

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 6 липня 2007 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 вересня 2007 р., у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі відділення Фонду посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди як першої, так і апеляційної інстанції виходили з того, що факт нещасного випадку на виробництві розслідується в порядку, встановленому пунктом 59 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) . Рішення спеціальної комісії щодо складання акту за формою Н-1 може бути оскаржено у судовому порядку у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, зі змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ). Перелік осіб, яким надано право на таке оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та його робочі органи мають право звертатися до суду за вирішенням спорів лише щодо сум страхових внесків, розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів тощо. До переліку осіб, яким надано право оспорювати зміст указаних актів Фонд не входить, оскільки складання акта та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпає і не порушує прав і інтересів Фонду.

Проте такий висновок суди зробили всупереч нормам матеріального та процесуального права.

Так, статтею 1 ЦПК України передбачено основне завдання цивільного судочинства - справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 3 цього ж Кодексу будь-якій фізичній чи юридичній особі дає право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-ХІV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно зі статтею 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому певні грошові суми у вигляді одноразової допомоги, пенсії, щомісячних грошових сум.

Стаття 25 Закону передбачає, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, тобто фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків виключно за рахунок коштів цього Фонду.

Отже, оскільки акт, складений за формою Н-1, є підставою для проведення страхових виплат з боку Фонду за рахунок коштів самого Фонду, тобто шляхом проведення грошових виплат безпосередньо зачіпаються майнові інтереси Фонду, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у відділення Фонду права звертатись до суду з позовом про його оскарження.

Отже, висновок судів про те, що відділення Фонду не є особою, яка може оскаржувати правомірність складеного акту за формою Н-1, є безпідставним.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України, неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень та передачі справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. 336, 338, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 6 липня 2007 р. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 вересня 2007 р., скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.