Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Косенка В.Й., Барсукової В.М.,

Балюка М.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2008 року,

У жовтні 2006 року позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_4., ОСОБА_5 мотивуючи свої позовні вимоги тим, що їм на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_4. 7 500 доларів США строком на 1 рік та в забезпечення боргу 3 квітня 2006 року було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. ОСОБА_4зобов'язався не відчужувати дану квартиру до погашення боргу, про що вказано ним особисто у борговій розписці. Протягом 2 місяців ОСОБА_1 сплатила суму боргу в розмірі 1 250 грн. Проте, 23 червня 2006 року від брокера їм стало відомо, що ОСОБА_4продав спірну квартиру ОСОБА_5, який встановив нові замки на двері та вони позбавлені доступу до своєї квартири, де знаходяться їх речі та документи.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 червня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2008 року, у позові відмовлено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. подали до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. з чим погодився й апеляційний суд, суд першої інстанції правильно виходив із того, що доказів, які б свідчили про недійсність укладених угод щодо купівлі-продажу спірної квартири внаслідок обману не надано та таких обставин не встановлено. Укладені угоди відповідають вимогам закону. Позивачі мали намір та продали належну їм квартиру свідомо, розуміли наслідки укладеної угоди, а відповідачі є добросовісними набувачами, які не можуть бути позбавлені набутої власності.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 складається з однієї кімнати розміром 16,10 кв.м, загальною площею 33,90 кв.м. Згідно довідки форми № 3 позивачі зареєстровані в цій квартирі (а.с. 7). Квартира належала позивачам на підставі договору міни від 29 грудня 1994 року (а.с. 3).

3 квітня 2006 року між позивачами та ОСОБА_4. було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7. в реєстрі за № 442 (а.с. 8-9).

27 квітня 2006 року ОСОБА_4продав, а ОСОБА_5 придбав зазначену квартиру за договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_8. в реєстрі за № 1703 (а.с.12).

18 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 в реєстрі за № 2603 (а.с. 54-55).

З урахуванням того, що право ОСОБА_4. на спірну квартиру, на день укладання договору з ОСОБА_5, ніким не оспорювалося, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що він мав право реалізувати свої права власника шляхом укладання угоди, яка не суперечить вимогам закону, в тому числі, і про відчуженню квартири.

З огляду на викладене апеляційний суд правомірно погодився з рішенням суду першої інстанції та залишив його без змін.

Установлено, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування постановлених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.