Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, встановлення регламенту побачень, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання їх малолітньої дочки - Дарини, 26 грудня 1999 року народження, разом з ним, встановлення режиму участі ОСОБА_2 у її вихованні шляхом відвідувань протягом 25 годин на тиждень.

ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дочки разом з нею, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір'ю - ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі - 10 058 грн. 50 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2008 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2008 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з батьком - ОСОБА_1, в іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 та частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що саме мати, як ніхто інший, знає всі проблеми дочки, зможе надати їй допомогу в разі потреби і в неї є всі необхідні для цього умови. Висновок органу опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 9 листопада 2007 року про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з батьком, суд не взяв до уваги, оскільки в ньому не обґрунтовано доцільності визначення місце проживання дочки разом з батьком, хоча вказано, що обоє батьків приділяють належну увагу вихованню і освіті дитини, мають достатні можливості для забезпечення належних умов виховання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та частковому задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог та відмові у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд посилався на те, що висновком органу опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві ради від 9 листопада 2007 року визнано доцільним визначити місце проживання дочки саме разом з батьком за його місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1, де створені всі належні умови для проживання дитини, батько активно та всесторонньо займається її вихованням.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені вимоги закону та принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, в якому вказано, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Обидві сторони відповідально ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, мають позитивні характеристики, належні матеріально-побутові умови для забезпечення потреб малолітньої дитини.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про те, що активне та всестороннє виховання дочки батьком і створення ним належних умов для проживання дочки з врахуванням висновку органу опіки та піклування Солом'янського районної в м. Києві ради є достатніми підставами для визначення місця проживання малолітньої дочки з батьком.

При цьому суд апеляційної інстанції в рішенні не навів переконливих доводів, за якими вважав помилковим висновок суду першої інстанції про визначення місця проживання малолітньої дочки з матір'ю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю - ОСОБА_2

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.