Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (надалі-ВАТ) "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що розпорядженням заступника голови правління ВАТ "Дніпроспецсталь" від 19 грудня 2005 року № 7171 - к він був звільнений з роботи відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на працівника правилами внутрішнього розпорядку, а 26 грудня 2005 року отримав повідомлення з відділу кадрів про звільнення. 27 грудня 2005 року отримав копію розпорядження про звільнення та трудову книжку, остаточні розрахунки з ним були проведені 5 січня 2006 року.

Оскільки позивач вважав зазначені дії відповідача незаконними, просив зобов'язати відповідача поновити його на посаді машиніста тепловозу; стягнути з ВАТ "Дніпроспецсталь" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2005 року; стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; стягнути 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 24 грудня 2007 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2007 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 грудня 2007 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦКП України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 214 ЦКП України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом встановлено, що позивач працював на ВАТ "Дніпроспецсталь" машиністом тепловозу залізничного цеху. Розпорядженням заступника голови правління ВАТ "Дніпроспецсталь" № 5204-к йому була оголошена догана та позбавлено премії за серпень 2005 року і винагороди за результатами праці у

2005 року. Вказане розпорядження ОСОБА_1 було оскаржено до комісії по трудових спорах підприємства, і у задоволенні скарги йому було відмовлено. Позивач звертався до суду з позовом про визнання незаконним зазначеного розпорядження, проте у задоволенні позову Данілову Ю.В. відмовлено.

Розпорядженням заступника голови правління ВАТ "Дніпроспецсталь" 7171-к від 19 грудня 2005 року позивача було звільнено з роботи відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на працівника правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Остаточний розрахунок з позивачем було проведено 5 січня 2006 року.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судових рішень в межах касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для їх скасування.

В той же час, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та погоджуючись з доводами ОСОБА_1 щодо того, що суд першої інстанції не вирішив позовнї вимоги про стягнення компенсації за час затримки розрахунку, апеляційний суд зазначив, що не вирішення цієї вимоги не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду, і цей недолік може бути усунутий шляхом ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції.

Проте такий висновок зроблено з порушенням норм процесуального права, оскільки апеляційний суд не взяв до уваги, що хоч вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку були заявлені позивачем, але судом першої інстанції не вирішувались.

В даному випадку апеляційний суд при відсутності можливості самому ухвалити нове рішення зобов'язаний був направити справу до суду першої інстанції для вирішення даних вимог, а не залишати судове рішення без зміни в повному об'ємі.

За таких обставин судові рішення слід змінити, передавши справу в частині не вирішених вимог ОСОБА_1 для розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 34-3, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2007 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 грудня 2007 року змінити. Справу в частині не вирішення вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення залишити без зміни.

Рішення оскарженню не підлягає.