Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 18 листопада 2008 року справу за позовом ОСОБА_1 до Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання права користування земельною ділянкою, встановлення межових знаків та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2008 року й ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 1 квітня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 25 грудня 2001 року за згодою землекористувача Ільницького споживчого товариства вилучено земельну ділянку площею 0,27 га. Пунктами 5, 6 рішення від того ж дня надано ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку площею 0,25 га строком на 50 років із правом її викупу.

28 лютого 2002 року між Ільницькою сільською радою та ОСОБА_2. було укладено договір оренди, за умовами якого вилучену земельну ділянку передано ОСОБА_2 в довгострокове користування строком на 50 років.

За протесом прокурора Іршавського району вказані п. п. 5 і 6 зазначеного рішення сільської ради про надання ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки площею 0,27 га скасовано відповідним рішенням від 24 грудня 2002 року.

Рішенням Ільницької сільської ради від 23 грудня 2003 року із вилученої в Ільницького споживчого товариства земельної ділянки їй надано земельну ділянку площею 0,20 га, яка знаходиться за господарським магазином по вул. Радянській у с. Ільниці.

Вважаючи, що ОСОБА_2 продовжує без законних підстав користуватись спірною земельною ділянкою, чим порушує її право на користування нею, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28 лютого 2002 року, визнати за нею право користування земельною ділянкою площею 0,20 га, зобов'язати Ільницьку сільську раду відвести дану земельну ділянку в натурі та встановити межові знаки, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користування даною земельною ділянкою.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 1 квітня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ставить питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2008 року й ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 1 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.