У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів:
Барсукової В.М., Берднік I.С., Патрюка М.В., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний
нотаріус ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним
договору міни, визнання його договором купівлі-продажу та
переведення прав і обов'язків покупця,
в с т а н о в и л а:
У травні 2003 року ОСОБА_1., звернувшись до суду з указаним
позовом, зазначав, що він є власником 3/10 частин домоволодіння
АДРЕСА_1, а ОСОБА_2, до 17 березня 2003 року, була власником 14/20
частин вказаного домоволодіння. 31 січня 2003 року він отримав від
ОСОБА_2 заяву про намір продати належну їй частку домоволодіння,
на що відповів згодою. 1 березня 2003 року ОСОБА_2 надіслала йому
повідомлення про укладення договору купівлі-продажу 3 березня 2003
року, але оскільки він був поза межами м. Києва, то дізнався про
повідомлення лише в день продажу. Поставивши до відома нотаріуса
про неможливість прибути до нього вчасно, він призначив зустріч на
5 березня 2003 року, однак ОСОБА_2 до нотаріуса не з'явилась і
ніяких повідомлень йому більше не направляла. У середині березня
2003 року в спірній частині домоволодіння він побачив нових
власників, які перевезли свої речі ще в лютому 2003 року. Вважає,
що ОСОБА_2 порушила його право на привілейовану купівлю частки у
спільній власності.
Посилаючись на викладене, просив визнати договір міни 14/20
частин спірного домоволодіння на квартиру АДРЕСА_2 укладений 17
березня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, договором
купівлі-продажу, перевести на нього права та обов'язки покупця за
договором купівлі-продажу, визнати за ним право власності на
спірну частину домоволодіння, стягнувши з нього на користь
ОСОБА_3. 242550 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 9 лютого
2007 року позов задоволено частково. Визнано договір міни 14/20
частин спірного домоволодіння, належних на праві власності
ОСОБА_2, на квартиру АДРЕСА_2 належну на праві приватної власності
ОСОБА_3, посвідчений 17 березня 2003 року, договором
купівлі-продажу. Переведено права і обов'язки покупця за договором
купівлі-продажу спірної частини домоволодіння на ОСОБА_1 та
визнано за ним право власності цю частину відповідно до договору
купівлі-продажу від 17 березня 2003 року. Визнано за ОСОБА_2 право
власності на квартиру АДРЕСА_2. Стягнуто з позивача на користь
ОСОБА_3. 115588 грн. 64 коп. Стягнуто з ОСОБА_3. на користь
позивача судовий збір в розмірі 1700 грн. В задоволенні решти
позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2007 року
зазначене рішення суду в частині визнання права власності на
квартиру за ОСОБА_2, стягнення з позивача на користь ОСОБА_3.
115588 грн. 64 коп. та стягнення судових витрат з ОСОБА_3.
скасовано. Постановлено в цій частині нове рішення, яким визнано
право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 Стягнуто з
позивача на користь ОСОБА_2 242550 грн. та стягнуто зі ОСОБА_2 і
ОСОБА_3. на користь позивача витрати по сплаті судового збору по
850 грн. з кожної. В іншій частині рішення районного суду залишено
без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить вказані судові рішення
скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду
першої інстанції.
У касаційних скаргах ОСОБА_2 і представник ОСОБА_3. - ОСОБА_8
просять вказані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення
судом норм матеріального та процесуального права, і відмовити
ОСОБА_1. у задоволенні позову.
Касаційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню повністю, а
касаційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3. - ОСОБА_8
частковому задоволенню, з таких підстав.
Згідно ч. 4 ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд касаційної
інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які
тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею
справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та
обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду
повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким
суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу
згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі
повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються
як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте суди, як першої, так і апеляційної інстанцій,
задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, в порушення вимог
ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, не перевірили хто є власником
квартири АДРЕСА_2.
З доданої до касаційної скарги ОСОБА_7 копії договору
дарування від 17 вересня 2003 року вбачається, що власником
вказаної квартири є вона.
Оскільки суд постановив рішення про права та обов'язки осіб,
які не брали участь у справі, колегія суддів вважає за необхідне
касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити повністю, а касаційні скарги
ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3. - ОСОБА_8 частково, рішення
районного та апеляційного суду скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Касаційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8
задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 лютого
2007 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2007
року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
В.М.Барсукова
I.С.Берднік М.В.Патрюк