Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2008 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 23 грудня 2003 року між ним, як власником автобуса, та відповідачем було укладено договір страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу на території України, за умовами якого страхова компанія зобов'язалась забезпечити відшкодування шкоди третім особам до 8500 грн. у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) з вини власника транспортного засобу. 19 жовтня 2004 року, в період дії договору, при перевезенні пасажирів, на автобусі стався розрив правого переднього колеса, внаслідок чого була травмована пасажир автобуса - ОСОБА_2 Прокуратура Суворівського району м. Одеси звернулась до нього з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 у зв'язку з одержаними нею травмами. Оскільки позов прокуратури було пред'явлено безпосередньо до нього, він був вимушений звернутись до відповідача з заявами про виплату страхової суми на користь ОСОБА_2 Страхова компанія відмовилась виплачувати страхову виплату третій особі, мотивуючи це тим, що не встановлена його вина в скоєнні ДТП. Заочним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2006 року, яке набрало законної сили, розтлумачено договір страхування та визначено, що страховик у випадку з ОСОБА_2 повинен виплатити їй страхову суму.

Посилаючись на те, що такими діями відповідача щодо відмови у виплаті страхової суми ОСОБА_2 йому завдано моральну шкоду, позивач просив стягнути з відповідача 20 000 грн. на її відшкодування.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати в розмірі 331 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2008 року виправлено описки в тексті вказаного рішення.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2008 року зазначені рішення та ухвалу районного суду скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.