Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Оріхівський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на 1/2 частку квартири і поділ майна в натурі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2008 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. У 2002 році в її квартирі був зареєстрований ОСОБА_2 З вересня 2006 року вони з ОСОБА_2 припинили шлюбно-сімейні відносини, він забрав свої особисті речі та переїхав жити до батьків в с. Мала Токмачка.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не є членом сім'ї, просила визнати його таким, що втратив право на користування належною їй квартирою та зобов'язати Оріхівський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області скасувати його реєстрацію в квартирі.

У липні 2007 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на 1/2 частку квартири та поділ майна в натурі. В обґрунтування позову зазначав, що з липня 1997 року по березень 2007 року він перебував з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі. Спірна квартира була придбана ними під час спільного життя. З метою швидкого оформлення угоди по придбанню квартири, ОСОБА_3 було оформлено договір дарування квартири на користь ОСОБА_1 Однак даний договір дарування квартири є удаваним, оскільки цим договором прихований інший правочин, а саме договір купівлі-продажу квартири, тому що вони сплатили ОСОБА_3 за квартиру 3 000 грн., а остання написала про це відповідну розписку. Тому просив визнати вказаний договір дарування квартири недійсним, визнати за ним право власності на 1/2 частку спірної квартири та провести поділ квартири в натурі.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування спірною квартирою, скасовано його реєстрацію в цій квартирі та зобов'язано відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оріхівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області провести відповідні реєстраційні зміни. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2008 року зазначене рішення районного суду змінено, скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування спірною квартирою, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення районного суду і зміну рішення апеляційного суду.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування та зміни судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2008 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.