Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом військової частини № 1476 (структурного підрозділу Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2008 року,

У серпні 2007 року військова частина № 1476 звернулася в порядку ст.ст. 16, 321, 387 ЦК України і ст. 50 Закону України "Про власність" до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння вагона, який належить військовій частині, знаходиться на території військового містечка по вулиці Терлецького, 11-а у селищі Форос міста Ялти та перебуває на обліку квартирно-експлуатаційної служби військової частини. В обгрунтування своїх вимог позивач указував на те, що відповідачі займають вагон неправомірно і продовжують проживати в ньому не зважаючи на численні попередження про необхідність його звільнити.

Рішенням Ялтинського міського суду від 6 листопада 2007 року позов задоволено. Постановлено зобов'язати відповідачів звільнити вагон, який належить військовій частині і знаходиться на території військового містечка по вулиці Терлецького, 11-а у селищі Форос міста Ялти, а також стягнуто з них на користь позивача 81 гривню судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вказане рішення місцевого суду залишено без розгляду.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та поновити строк апеляційного оскарження рішення місцевого суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення ухвалено місцевим судом 6 листопада 2007 року і скаржники були присутні при його проголошенні; заяву про апеляційне оскарження цього рішення відповідачі подали 13 листопада 2007 року, а апеляційну скаргу - 4 грудня 2007 року.

Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу відповідачів, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив із того, що вона подана з пропуском строку апеляційного оскарження, який закінчився 3 грудня 2007 року, та скаржниками не подано клопотання про його поновлення.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм процесуального права, які передбачені ст. 342 ЦПК України як підстави для скасування ухвал, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.