Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Костенка А.В., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору про сплату аліментів на неповнолітню дитину, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 6 серпня 2008 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Шлюб між ними було розірвано 19 листопада 2002 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 11 жовтня 2002 року з нього стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення повноліття дитини. 12 травня 2005 року між ним і відповідачкою було укладено договір про сплату аліментів на доньку, згідно з яким він зобов'язувався сплачувати аліменти до повноліття доньки з розрахунку 120 грн. щомісячно, а відповідачка - прийняти кошти та не мати до нього ніяких претензій стосовно аліментів. Відповідно до ухвали Ватутінського міського суду Черкаської області від 30 жовтня 2007 року ОСОБА_2 був виписаний дублікат виконавчого листа про стягнення аліментів із нього повторно. Вважає, що вимоги про стягнення з нього аліментів є безпідставними, оскільки він сплатив аліменти в повному обсязі, що підтверджується розпискою.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 3 квітня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 6 серпня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано. Визнано дійсним договір про сплату аліментів на неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, укладений 12 травня 2005 року міжОСОБА_1 та ОСОБА_2

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що твердження позивача про сплату аліментів ОСОБА_2 на утримання доньки Анни є безпідставними, а тому відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору про сплату аліментів на неповнолітню дитину, апеляційний суд виходив із того, що згідно письмовій розписки ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття, кожна із сторін виконала свої зобов'язання за договором, а тому з урахуванням вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України є всі підстави для визнання даного договору дійсним.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.

За змістом зазначеної норми батьки можуть домовитися про розмір аліментів, а також про строки їх виплати. Договір про сплату аліментів має бути укладений письмово і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі відсутності нотаріального посвідчення договір може бути визнаний дійсним відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) (ст. 220).

На порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції при ухваленні рішення зазначеного не врахував, тому його відмову в задоволенні позову через відсутність нотаріально посвідченого договору без врахування положень ч. 2 ст. 220 ЦК України не можна вважати такою, що ґрунтується на законі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд на порушення ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України також на вказані вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, належним чином не встановив та не зазначив у рішенні обставин, які підтверджують чи спростовують доводи відповідачки, а саме; чи отримувала ОСОБА_2 від позивача домовлену суму аліментів на утримання неповнолітньої дитини до її повноліття.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 3 квітня 2008 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 6 серпня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.