Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2007 року,

У березні 2000 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила усунути перешкоди в користуванні власністю, посилаючись на те, що згідно з договором купівлі-продажу від 16 лютого 2000 року вона придбала в ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Після укладення цього договору їй стало відомо, що в квартирі зареєстрований відповідач, однак останній фактично в ній не проживає. 25 лютого 2000 року ОСОБА_2 проник у квартиру через вікно, вчинив у ній безлад, змінив замки.

Під час розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги й просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1.

У березні 2000 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу від 16 лютого 2000 року недійсним та визнання за ним права власності на частку в спірній квартирі, посилаючись на те, що він разом із дружиною 24 квітня 1998 року придбав квартиру АДРЕСА_1, яку оформили на матір дружини - ОСОБА_4 Після чого постійно проживав зі своєю сім'єю в цій квартирі, був зареєстрований, зробив ремонт, сплачував комунальні послуги. У лютому 2000 року його колишня дружина, ОСОБА_3, діючи за довіреністю від ОСОБА_4, коли він знаходився у відрядженні, без його відома розірвала з ним шлюб та продала квартиру, чим позбавила його житла.

У ході розгляду справи ОСОБА_2 відмовився від зустрічних позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу від 16 лютого 2000 року недійсним і заявив вимогу про вселення в зазначене приміщення.

Ухвалою Бабушкінського міського суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2001 року провадження у справі в частині зустрічних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу закрито у зв'язку з відмовою від позову.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про виселення відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2007 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, зустрічний позов ОСОБА_2 про виселення задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення не відповідають цим вимогам.

Районний суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, і відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про вселення, виходив із того, що ОСОБА_2 втратив право користування спірною квартирою, а апеляційний суд, ухвалюючи протилежне рішення, виходив із того, що ОСОБА_2 набув права на житло в 1998 році як член сім'ї власника квартири, ОСОБА_4, і за ним як членом сім'ї власника зберігається це право після припинення сімейних відносин із власником.

При цьому суди залишили поза увагою те, що ОСОБА_2 був членом сім'ї колишнього власника квартири, а не нового власника ОСОБА_1, та не зробили висновків про те, чи виникли між Агаповим К.Є. і новим власником ОСОБА_1 правовідносини з найму житла та чи поширюються на правовідносини між ними положення з визнання таким, що втратив право на користування житлом.

З урахуванням наведеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2006 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.