Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Завод"Термінал" про стягнення компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 травня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що з 1 листопада 1995 року до 12 вересня 2006 року він працював старшим інспектором з мобілізаційної роботи, цивільного захисту, військово-облікової роботи та таємного діловодства у відкритому акціонерному товаристві (далі - ВАТ) "Завод"Термінал". У день звільнення відповідач не провів із ним остаточного розрахунку та не виплатив належну йому компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 1 649 грн. 69 коп. З 13 листопада 2006 року до 1 лютого 2007 року відповідач прийняв його на роботу на підставі трудової угоди.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 1 649 грн. 69 коп. з проведенням індексації на день виплати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (з 13 вересня 2006 року до 12 листопада 2006 року та з 1 лютого 2007 року до дня фактичного розрахунку) та 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У ході судового розгляду позивач збільшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідача 4 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 лютого 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Завод"Термінал" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 1 649 грн. 69 коп. з проведенням індексації на день виплати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13 вересня 2006 року до 12 листопада 2006 року в розмірі 720 грн. та з 1 лютого 2007 року до 13 лютого 2008 року в розмірі 4 500 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20 травня 2008 року зазначене рішення районного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення районного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що, задовольняючи позов, районний суд не зазначив у рішенні, за який період стягується компенсація за невикористані відпустки та з якої суми суд вирахував заборгованість і індексацію, а також судом не дано оцінки заяві позивача, в якій він просив не виплачувати йому дані кошти, і не з'ясовано, чи була вина відповідача в невиплаті спірної суми.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку та передачі справи на новий розгляд визначені ст. 311 ЦПК України, однак таких підстав в ухвалі апеляційного суду не наведено.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, визначено як підставу для скасування рішення і ухвалення нового рішення або зміни рішення судом апеляційної інстанції.

За таких обставин у апеляційного суду не було передбачених законом підстав для скасування рішення районного суду та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, при скасуванні рішення районного суду в повному обсязі апеляційним судом не було враховано, що вказане рішення суду було оскаржено лише в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5 220 грн.

Також помилковим є висновок апеляційного суду про те, що районний суд стягнув із відповідача індексацію в розмірі 5 220 грн. 53 коп. і при цьому не зазначив у рішенні суми, з якої було вирахувано розмір заборгованості та індексації, оскільки рішенням суду першої інстанції не визначався розмір індексації, а стягнуто з ВАТ "Завод"Термінал" на користь ОСОБА_1, зокрема, компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 1 649 грн. 69 коп. з проведенням відповідачем у подальшому індексації на день виплати.

Оскільки зазначені порушення апеляційним судом норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 травня 2008 року скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.