6-9785св08 Про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірним житлом шляхом виселення та зняття з реєстрації - 05.11.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення в квартиру, усунення перешкод в користуванні квартирою, визначення порядку у користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди й за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житлом шляхом виселення та зняття з реєстрації за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 січня 2008 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 березня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що згідно з договором дарування від 3 грудня 1999 року він є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, після укладення договору дарування він вселився у квартиру, проживав разом із відповідачкою. Батько ОСОБА_1 проживав з 1995 року разом із дочкою відповідачки, ОСОБА_4, та її дочкою -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, а в 2001 році вони виїхали на Кіпр, де й проживають на цей час. У 2001 році ОСОБА_1 подарував 1/2 частину спірної квартири ОСОБА_3 за умови, що відповідачка буде утримувати його до повноліття. Однак ОСОБА_2 змінила до нього ставлення, між ними стали виникати сварки. Після відсутності його декілька днів у квартирі у квітні 2007 року відповідачка, як указує позивач, змінила замки на дверях і не впускає до квартири.

У серпні 2007 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірним житлом шляхом виселення та зняття з реєстрації, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно з договором дарування від 3 грудня 1999 року ОСОБА_2 подарувала 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, яку він 21 вересня 2001 року передарував внучці ОСОБА_2 - неповнолітній ОСОБА_3. У березні 2007 року ОСОБА_1 вселився без дозволу ОСОБА_2 до квартири, як це робив і раніше, а 20 березня 2007 року, як зазначає ОСОБА_2, самостійно виселився. ОСОБА_2 просила усунути перешкоди в користуванні й розпорядженні спірним житлом шляхом виселення та зняття ОСОБА_1 з реєстрації.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 січня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 Виділено в користування ОСОБА_1 кімнату площею 10,4 кв.м, а ОСОБА_2 - кімнату площею 17,1 кв.м в квартирі АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 27 березня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 та виділення в користування ОСОБА_1 кімнати площею 10, 4 кв. м, ОСОБА_2 кімнати площею 17,1 кв. м у квартирі АДРЕСА_1. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1.

В решті - рішення залишено без змін.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подала до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, з чим погодився і апеляційний суд, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в спірній квартирі, як член сім'ї, керуючись при цьому положеннями ст. ст. 64, 156 Житлового кодексу (далі - ЖК) України (5464-10) .

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, з чим погодився, апеляційний суд, районний суд виходив з того, що сам факт переходу права власності на спірну квартиру до іншої особи не може бути підставою для його виселення.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки суди дійшли їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

З матеріалів справи убачається, що згідно договору дарування від 3 грудня 1999 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, який в свою чергу цю частину 21 вересня 2001 року подарував ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, тобто припинив своє право на спірне житло.

Оскільки ОСОБА_1 після цього не набув самостійного права на житло з підстав, передбачених законом (найом, оренда, вселення наймачем чи на підставі ордера, тощо), (ст. 810 ЦК України, ст. ст. 61, 64 ЖК України) висновок судів про поширення на нього норми ст. 64 ЖК України, порушення його житлових прав та про підстави для їх захисту є помилковим.

Зазначені висновки не суперечать ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, оскільки право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 311 ЦПК України вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, оскільки не залучив до участі у справі неповнолітню співвідповідачку ОСОБА_3 та її законного представника.

На зазначені порушення норм матеріального та процесуального права не звернув уваги і апеляційний суд.

За таких обставин рішення судів не можна вважати законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 січня 2008 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 березня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.