Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання покупцем і власником приміщення за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, посилаючись на те, що 3 липня 2006 року між нею та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу приміщення - пилорами, яка розташована на АДРЕСА_1 вартість якої складає 19 280 грн. Цю суму коштів їй було сплачено до підписання договору ОСОБА_3, про що вона видала останньому розписку, однак договір було укладено не з ним, а з ОСОБА_2, який ввів її в оману повідомивши, що ОСОБА_3 сплатив кошти за нього. Таким чином, відповідач, ввівши її в оману щодо цих коштів, оформив спірний договір на себе як на покупця, не виконавши вимоги оплати вартості нерухомого майна.

Вважала, що ОСОБА_2 обманним шляхом безпідставно набув у власність нерухоме майно, заподіявши їй матеріальні збитки у формі безоплатного заволодіння майном, оскільки внесену ОСОБА_3 суму вона повинна повернути останньому.

У серпні 2007 року ОСОБА_3 подав позов до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення пилорами від 3 липня 2006 року та визнання його покупцем і власником приміщення пилорами.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2008 року, у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення не відповідають цим вимогам.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив із того, що з достовірністю встановлено присутність ОСОБА_3 1 липня 2006 року в нотаріальній конторі при отриманні згоди подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 на укладення договору купівлі-продажу спірної пилорами.

Цю обставину суд вважав доведеною показаннями свідка ОСОБА_4як особи, яка є незацікавленою, добре знає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і такою, що свідчить про обізнаність останнього про укладення договору й відсутність обману щодо нього.

При цьому суд залишив поза увагою те, що свідок ОСОБА_4говорила про обставини, які мали місце не 1, а 7 липня 2006 року, і що вона чітко пам'ятає цю дату (а.с. 117).

Крім того, суд залишив поза увагою істотні протиріччя пояснень сторін, їхніх представників, показань свідків та письмових доказів щодо обставин взаємовідносин сторін, їх присутності в певні дні в тій чи іншій місцевості (місці), обставин розрахунків тощо.

ОСОБА_2 стверджував, що із ОСОБА_1 він розрахувався до посвідчення договору в автомобілі ОСОБА_3 сплатив 90 тис. грн., у тому числі 83 тис. грн., згідно з накладними й аванс перед цим.

За наявності накладних (а.с. 46, 47) від 8 липня 2006 року про вартість приміщень пилорами 23 887 грн., зазначеної в договорі від 3 липня 2006 року вартості цих приміщень 19 280 грн., пояснень представника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_2 заплатив ОСОБА_1 90 тис. грн. до підписання договору, показань свідка ОСОБА_5про те, що ОСОБА_3 був в автомобілі при передачі грошей ОСОБА_1 у її, ОСОБА_5, відсутність, суд не вжив процесуальних дій для усунення цих протиріч і з'ясування дійсних обставин розрахунку, часу його проведення та розміру сплачених сум.

Представник ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_3 був присутнім у нотаріальній конторі при посвідченні договору 3 липня 2006 року.

Цю обставину заперечили ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Крім того, свідок ОСОБА_9 дав показання про те, що 3 липня 2006 року він їхав із ОСОБА_3 та технологом ОСОБА_8 і слюсарем ОСОБА_7 у с. Стебник за обладнанням (станками) для пилорами (а.с. 123). ОСОБА_3 подав письмові докази відрядження до с. Стебник 3 липня 2006 року (а.с. 138, 139), але суд цим доказам оцінки не дав.

Не дана оцінка й показанням свідка ОСОБА_6 (а.с. 112, 113) про те, що в присутності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 сказав, що купує пилораму.

Не дано оцінки й іншим обставинам та в сукупності не перевірено посилання ОСОБА_1, ОСОБА_3 про їхні взаємовідносини з придбання пилорами ОСОБА_3, зокрема, передання ОСОБА_1 грошей, фінансування ним оформлення документів на посвідчення ОСОБА_1 укладеного договору купівлі-продажу спірної пилорами в господарстві "Іскра", обставини укладення взаємопов'язаного договору від 8 липня 2006 року.

Апеляційний суд наведені порушення процесуального права залишив поза увагою.

З урахуванням наведеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.