Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

головуючого Григор'євої Л.І.

суддів: Барсукової В.М., Гуменюка В.І.,

Балюка М.І., Луспеника Д.Д.-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського міського комунального підприємства (далі - ЛКМП) "Міськводоканал" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що з 18 червня 1996 року знаходилась у трудових відносинах із відповідачем. Наказом № 55 від 13 грудня 2004 року вона була звільнена на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченям чисельності працівників.

Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки їй безпідставно було відмовлено в переведенні на інше місце роботи, а також вона звільнена без згоди профспілкового органу.

Посилаючись на викладене, просила поновити її на роботі стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 30 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 11 квітня 2006 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 22 січня 2007 року зазначене рішення суду скасовано, постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково. Поновлено позивачку на попередньому місці роботи у відповідача на посаді контролера абонентського відділу з 14 грудня 2004 року. Визнано наказ № 55 від 13 грудня 2004 року незаконним. Стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2004 року до моменту звернення до суду з позовом - 31 жовтня 2005 року - у розмірі 1 089 грн. 62 коп. та 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду в частині стягненя заробітної плати та відшкодування моральної шкоди змінити, посилаючись на порушенння судом норм матеріального та процесуального права.

У поданій касаційній скарзі ЛКМП "Міськводоканал" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою першою розділу п'ятого цього Кодексу.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення про поновлення на роботі позивачки, стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2004 року до 31 жовтня 2005 року, тобто до дня звернення позивачки до суду з указаним позовом.

Однак при цьому суд не врахував, що ОСОБА_1 у квітні 2006 року уточнювала свої позовні вимоги та просила стягнути на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, оскільки справа розглядається довгий час не з її вини (а.с. 71).

Зазначені вимоги позивачки грунтуються на законі, зокрема ст. 235 КЗпП України, яка передбачає, що при постановленні рішення про поновлення на роботі орган, який вирішує спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, якщо заява розглядається більше одного року не з вини працівника.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 235 КзпП України.

З урахуванням наведеного не можна погодитись із висновком апеляційного суду про те, що позивачка просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу лише до 31 жовтня 2005 року.

Підставою для поновлення на роботі ОСОБА_1 апеляційний суд вважав порушення відповідачем вимог ст. 252 КЗпП України, яка містить додаткові гарантії для виборних профспілкових працівників, оскільки позивачка була членом профкому.

Проте у матеріалах справи відсутні документи про кількісний та поіменний склад профсоюзного комітету ЛКМП "Міськводоканал", з якого можна було б зробити висновок, що позивачка була членом профкому.

Належним чином не перевірені доводи відповідача, що профспілкова організація ЛКМП "Міськводоканал" була лише створена у квітні 2004 року, однак не ввійшла до вищестоящої об'єднаної профспілки працівників міста.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Луганського міського комунального підприємства "Міськводоканал" та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 22 січня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.