Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

У червні 2003 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, яка є матір'ю дружини позивача. ОСОБА_3. належала трикімнатна квартира АДРЕСА_1та житловий будинок, який вона отримала у спадщину після смерті батька. У 1981 році ОСОБА_3 продала квартиру та будинок у м. Фрунзе і переїхала разом з ОСОБА_2 у місто Олександрія Кіровоградської області, де купила будинок, який був оформлений на ОСОБА_2 В цьому ж році ОСОБА_3 і ОСОБА_2 обміняли житловий будинок у м. АДРЕСА_2 та переїхали на постійне місце проживання у цей будинок. 31 січня 1983 року Алуштинським міським судом Кримської області було винесено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2Цим же рішенням проведено поділ будинку АДРЕСА_3, який належав на праві спільної власності подружжю. За ОСОБА_2визнано право власності на 29/100 частин будинку, а також за ОСОБА_3 - 29/100 частин. У 1985 році позивач ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_4. переїхали до м. Алушти і поселилися у будинку ОСОБА_3 У цьому ж році ОСОБА_2 продав ОСОБА_1. 29/100 частин будинку АДРЕСА_3, що складаються із двох жилих кімнат під літ "А" (1-2 та 1-5), сараю під літ. "В". У рахунок оплати цього договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_2. квартиру, яка знаходилась у м. Фрунзе, і у яку заселився син ОСОБА_2, та 5 тис. руб. ІНФОРМАЦІЯ_1року ОСОБА_3 померла. Після померлої ОСОБА_3 спадщину прийняла ОСОБА_4 ОСОБА_2 після смерті своєї дружини виїхав із спірного будинку. 10 квітня 1996 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати договір купівлі-продажу, який був укладений усно між ним та ОСОБА_2, дійсним.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Ухвалою Алуштинського міського суду від 19 червня 2006 року правонаступником померлого ОСОБА_2 визнано ОСОБА_6

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Ухвалою Алуштинського міського суду від 19 червня 2006 року правонаступником померлого ОСОБА_1. визнано ОСОБА_4

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 листопада 2006 року, ОСОБА_1поновлено строк позовної давності для звернення з позовом до суду. Визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбав 29/100 частин будинку АДРЕСА_3.

У касаційній скарзі ОСОБА_6просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сторони фактично виконали умови угоди, тобто ОСОБА_2 передав ОСОБА_1. 29/100 частин спірного будинку, а ОСОБА_1, у рахунок оплати цієї угоди, передав ОСОБА_2. квартиру та сплатив певну суму грошей. Оскільки одна сторона угоди виконала її умови, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, то суд може визнати такий договір дійсним на підставі статті 47 ЦК УРСР (1963 року).

Однак з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до частини другої статті 47 ЦК УРСР (1963 року) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Однак це правило не може застосовуватися, якщо сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір (стаття 60 ЦПК України).

Нормами статті 64 ЦПК України передбачено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Встановлено, що на підтвердження виконання угоди купівлі-продажу у 1985 році ОСОБА_1 надав докази сплати коштів, що підтверджується ксерокопіями чеків.

Крім того, із чеків не вбачається призначення платежу та дата переводу.

Також судом установлено, що на виконання спірної угоди ОСОБА_1 передав ОСОБА_2. квартиру у м. Фрунзе.

Однак судами не з'ясовано правове становище цієї квартири, кому вона належить та хто в ній зареєстрований і проживає.

Сам факт того, що ОСОБА_2 замовив у БТІ довідку і 20 вересня 1993 року від нього було прийнято оплату за цю довідку, без дослідження всіх належних доказів у справі, не може свідчити про намір оформити договір купівлі-продажу спірної частини будинку.

Отже, судом першої інстанції не з'ясовано всі підставі, які дають право визнати угоду дійсною, а також не досліджено всі докази по справі.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив його без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6, правонаступника ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду АРК від 19 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду АРК від 6 листопада 2006 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.