Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14 листопада 2007 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від шлюбу мають доньку, ОСОБА_3., 1976 року народження. Разом із сім'єю проживав у АДРЕСА_1. 11 січня 1997 року квартира була ними приватизована. З липня 2006 року відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні вказаною квартирою шляхом заміни ключів від неї.

У зв'язку із цим позивач просив суд вселити його у квартиру та зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкоди в користуванні нею.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 серпня 2007 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 14 листопада 2007 року рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 серпня 2007 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що факт чинення перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою, яка належить сторонам на праві спільної власності, знайшов своє підтвердження дослідженими доказами, у тому числі показаннями свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6

Скасовуючи рішення міськрайонний суд й ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що факт чинення перешкод позивачу в користуванні квартирою не доведений, оскільки показання свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - дані зі слів позивача та відсутні докази письмового звернення в міліцію.

Такий висновок апеляційного суду ухвалено всупереч ст. ст. 212- 214 ЦПК України.

Скориставшись передбаченим ст. 309 ЦПК України правом на скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення, апеляційний суд допустив неповноту з'ясування обставин і оцінки доказів у справі та зробив передчасний висновок про відсутність перешкод позивачу в користуванні квартирою.

Свідок ОСОБА_6. дав показання про те, що до нього як дільничного інспектора міліції звертався ОСОБА_1 з питання чинення перешкод у користуванні квартирою. Він перевіряв це звернення, відбирав пояснення та встановив, що позивача не впускали до квартири, відповідачка погодилася надати дублікат ключів, але цього не зробила.

Відповідачка визнала факт розгляду в міліції звернення ОСОБА_1

Цим доказам апеляційний суд оцінки не дав, висновок міськрайонного суду щодо цих показань не спростував.

Відповідачка визнала (а.с. 39), що в міліції в них відбирали пояснення при розгляді звернення ОСОБА_1, але апеляційний суд на це уваги не звернув і виходив із недоведеності факту звернення позивача через відсутність письмових доказів його звернення.

Обґрунтовуючи рішення показаннями свідків: ОСОБА_5 і ОСОБА_4, міськрайонний суд виходив із того, що в присутності цих свідків відповідачка ОСОБА_1 по телефону сказала позивачу, що без рішення суду не дасть йому ключі від квартири.

Апеляційний суд показання цих свідків не визнав за достовірні, посилаючись на те, що показання дані зі слів позивача.

Такий висновок не можна вважати обґрунтованим, оскільки в показаннях цих свідків відсутні посилання на такі пояснення позивача. Крім того, апеляційним судом не враховано не заперечені ОСОБА_2. пояснення позивача про те, що ключі від квартири він отримав тільки після рішення суду.

З урахуванням наведеного ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог п. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14 листопада 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.