Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр" про поновленні на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційними скаргами Прип'ятського спеціального прокурора Київської області в інтересах держави в особі державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, в особі державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр", державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2007 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 14 лютого 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1звернулась в суд із позовом до державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр" (далі - ДСНВП "Екоцентр") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У позовній заяві зазначала, що з 6 вересня 2000 року працювала у відповідача прибиральницею виробничих приміщень. Свої трудові обов'язки виконувала сумлінно, ніколи не відмовлялась від виконання додаткових завдань, які доручала адміністрація. Однак на початку 2007 року відчула упереджене ставлення до себе з боку начальника адміністративно-господарського відділу ОСОБА_2. 27 лютого 2007 року отримала попередження про розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України. 25 квітня 2007 року профспілковий комітет, розглянувши подання адміністрації ДСНВП "Екоцентр", на підставі доводів ОСОБА_2. про те, що останнім часом впали показники праці позивачки і їй важко працювати та виконувати окремі доручення, без відповідних доказів цьому, дав згоду на її звільнення. З 3 травня 2007 року вона звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на те, що власником не надано доказів необхідності скорочення чисельності прибиральників виробничих приміщень, а профспілковий комітет, надаючи згоду на звільнення не взяв до уваги, що 9 січня 2007 року адміністрація прийняла на роботу прибиральником виробничих приміщень ОСОБА_3, і не враховано переважне право позивачки на залишення на роботі, і вважаючи звільнення незаконним, просила позов задовольнити, а також поновити строк звернення до суду, мотивуючи тим, що при звільненні їй не були надані необхідні документи для пред'явлення позову та що після засідання профспілкового комітету мала поганий стан здоров'я.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено позивачку на посаді прибиральниці виробничих приміщень державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр". Стягнуто з державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр" на користь ОСОБА_16 668 грн. 25 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 66 грн. 68 коп. судового збору на користь держави.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 14 лютого 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено: виключено з мотивувальної частини рішення висновок про недотримання відповідачем переважного право позивачки на залишення на роботі та зменшено суму, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1за час вимушеного прогулу, до 6 503 грн. 95 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційних скаргах Прип'ятський спеціальний прокурор Київської області в інтересах держави в особі державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, в особі державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр", державне спеціалізоване науково-виробниче підприємство "Чорнобильський радіоекологічний центр" просять скасувати ухвалене у справі рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_1на посаді прибиральниці виробничих приміщень державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр" та стягуючи з державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр" на користь ОСОБА_1середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, з висновками якого частково погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 25 квітня 2007 року до 3 травня 2007 року ОСОБА_1була тимчасово непрацездатною, перебувала на амбулаторному лікуванні, з 11 до 21 травня 2007 року - лікувалась стаціонарно в кардіологічному відділенні ЦМЛ м. Рівного, що підтверджено лікарняними листами серіїНОМЕР_2 від 25 квітня 2007 року, серії НОМЕР_1 від 30 квітня 2007 року, епікризом №8949.

Відповідно до лікарняного листа серії НОМЕР_1 від 30 квітня 2007 року ОСОБА_1належало стати до роботи з 4 травня 2007 року.

Таким чином, наказ від 25 квітня 2007 року № 105 о/с про звільнення ОСОБА_1з роботи з 30 квітня 2007 року був виданий у період її тимчасової непрацездатності, тому відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України таке звільнення є незаконним і згідно зі ст. 235 КЗпП України вона підлягала поновленню на роботі.

Обмежившись при незаконному звільненні позивачки лише зміною дати звільнення (з 30 квітня 2007 року на 3 травня 2007 року), що було зроблено згідно з наказом від 30 травня 2007 року № 1-14 о/с без поновлення ОСОБА_1на роботі, відповідач діяв неправомірно, усупереч вимогам чинного законодавства - ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

3 травня 2007 року (дата звільнення за наказом від 30 травня 2007 року №144) також припадає на період непрацездатності позивачки.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Прип'ятського спеціального прокурора Київської області в інтересах держави в особі державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, в особі державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр", державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр" відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2007 року, в частині залишеній без змін рішенням апеляційного суду Рівненської області від 14 лютого 2008 року, та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 14 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.