Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом встановлення земельного сервітуту за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з названим позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 червня 2007 року позов задоволено: встановлено щодо земельної ділянки площею 13 кв. м по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, безоплатний і безстроковий земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_1 права користування цією земельною ділянкою з правом вільного проходу та доступу до стіни будинку № 34, розташованого на цій же вулиці, для її обслуговування й ремонту з правом установлення будівельних лісів; надано дозвіл позивачці за власний рахунок установити хвіртку в паркані, що прилягає до стіни будинку № 34, для доступу до стіни свого будинку з боку межі земельної ділянки відповідачки.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року відповідачці відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, а подану нею апеляційну скаргу залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу апеляційного суду скасувати та передати питання на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в поновленні апеляційного строку, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційна скарга відповідачкою без поважних причин подана з пропуском апеляційного строку на оскарження судових рішень, встановленого ст. 294 ЦПК України.

Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до чч. 1 і 3 ст. 294 ЦПК України заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Встановлено, що рішення у справі ухвалено місцевим судом 13 червня 2007 року, заява про апеляційне оскарження ОСОБА_2 подана 19 червня 2007 року (а.с. 129), а апеляційна скарга - 11 липня 2007 року (а.с. 132-137), тобто з пропуском апеляційного строку на 2 дні.

В обґрунтування причини пропущення цього строку ОСОБА_2 посилалася на те, що не змогла вчасно оскаржити рішення місцевого суду у зв'язку з раптовим захворюванням, на підтвердження чого надала копії медичних документів (а.с. 156-157).

Апеляційний суд дійшов висновку, що хвороба відповідачки не перешкоджала їй у реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки її представники, які брали участь у справі, мали можливість у встановлений законом строк подати від її імені апеляційну скаргу, але не скористалися цим правом.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ЦПК України сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Таким чином, зазначена норма надає особі право вибору щодо участі у справі, реалізації її процесуальних прав та набуття обов'язків шляхом здійснення процесуальних дій самостійно або через представника.

Оскільки заяву про апеляційне оскарження рішення місцевого суду та апеляційну скаргу підписала й подала до суду ОСОБА_2 особисто, апеляційний суд при вирішенні питання про поважність пропущення апеляційного строку повинен був надати оцінку обставинам, які перешкоджали ОСОБА_2 у вчиненні цієї процесуальної дії.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_2 поважних причин для подання апеляційної скарги у визначений законом строк є передчасним та потребує додаткової перевірки.

Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року скасувати, а питання передати на розгляд до того ж апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.