Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Страхової компанії "Лемма" у формі акціонерного товариства закритого типу (надалі - АТЗТ) до ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

У квітні 2004 року АТЗТ СК "Лемма" звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 та АТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення в порядку регресу 4 668 грн. 56 коп. виплаченого страхового відшкодування та 301 грн. 18 коп. судових витрат.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 23 грудня 2004 року на вулиці Спаській у м. Києві з вини ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої було пошкоджено автомобіль Mitsubisi Pajero Pinin державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2

Оскільки 25 травня 2004 року між АТЗТ СК "Лемма" та

ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, АТЗТ СК "Лемма" на підставі взятих на себе зобов'язань виплатила ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 4 868 грн. 56 коп.

Так як цивільна відповідальність винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 застрахована в АТ "Українська пожежно-страхова компанія" АТЗТ СК "Лемма" зверталась до останньої з позовом до господарського суду, але в задоволенні позовних вимог господарськими судами було відмовлено.

У зв'язку з цим АТЗТ СК "Лемма" просило стягнути з ОСОБА_1 розмір виплаченого страхового відшкодування на підставі

ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 1191 ЦК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з

ОСОБА_1 на користь АТЗТ СК "Лемма" 510 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 6 грудня 2007 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада

2006 року скасовано та ухвалено нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТЗТ СК "Лемма" 4 868 грн. 56 коп. на відшкодування матеріальних збитків, 250 грн. за проведення авто-товарознавчого дослідження, 76 грн. 68 коп. на повернення сплаченого судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТЗТ СК "Лемма" до АТ "Українська пожежно-страхова компанія" та стягуючи з

ОСОБА_1 на користь АТЗТ СК "Лемма" 4 868 грн. 56 коп. на відшкодування завданих збитків, 250 грн. витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження, 76 грн. 68 коп. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, апеляційний суд виходив з того, що до страхової компанії, яка сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням переходить в межах цієї суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Судом встановлено, що 25 травня 2004 року між АТЗТ СК "Лемма" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, за яким страхувальник зобов'язався виплатити страхове відшкодування у разі настання страхового випадку з автомобілем ОСОБА_2

23 грудня 2004 року на вул. Спаській в м. Києві з вини ОСОБА_1, який управляв автомобілем Renault Laguna держ.номер

НОМЕР_2, сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль Mitsubisi Pajero Pinin держ.номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 АТЗТ СК "Лемма" на підставі взятих на себе зобов'язань виплатила ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 4 868 грн. 56 коп.

26 червня 2004 року між АТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ОСОБА_1 був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого АТ "Українська пожежно-страхова компанія" зобов'язалося відшкодувати збитки третій особі, які можуть бути нанесені з вини страхувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Проте установивши, що винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_1, який 26 червня 2004 року уклав із

АТ "Українська пожежно-страхова компанія" договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, апеляційний суд не взяв до уваги, що відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 застрахував свою відповідальність і збитки третій особі зобов'язалося відшкодувати АТ "Українська пожежно-страхова компанія".

А тому ОСОБА_1 не може нести і відповідальність в порядку регресу, передбаченому ст. 1191 ЦК України, крім виплати в розмірі франшизи.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 6 грудня 2007 року скасувати і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2006 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.