Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа - Луганська міська рада) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Ленінської районної у м. Луганську ради, виконавчого комітету Ленінської районної у м. Луганську ради, ОСОБА_2 про скасування рішень, державного акта на право власності на земельну ділянку та припинення права власності,

У листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішень Ленінської районної у м. Луганську ради та її виконкому він одержав 9 листопада 2006 року Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 0957 га по вул. Билінній, 24 у м. Луганську для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, однак не може приступити до використання ділянки, так як відповідач на ній самочинно розпочав будівництво.

Позивач просив зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у користуванні земельною ділянкою, заборонити проведення будівельних робіт, звільнити ділянку від будівельних матеріалів та сміття.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пред'явили зустрічний позов, посилаючись на те, що рішенням виконкому Ленінської районної у м. Луганську ради від 9 квітня 1991 року земельна ділянка по вул. Билінній, 24 у м. Луганську була виділена їм для будівництва будинку, вони уклали з виконкомом районної ради договір про надання ділянки в безстрокове користування, розробили та погодили проект будинку, в 1991 році розпочали будівництво, яке періодично призупинялося та знову відновлювалося, однак після звернення до міської ради по питанню приватизації землі дізналися, що рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Луганську ради від 25 червня 1996 року № 180/1 було незаконно припинено право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою по вул. Билінній, 24 у м. Луганську й згодом така ділянка була передана в приватну власність ОСОБА_2

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 23 листопада 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов задоволено, постановлено скасувати рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Луганську ради від 25 червня 1996 року № 180/1 при припинення права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, рішення Ленінської районної у м. Луганську ради від 6 грудня 2005 року № 256/2, рішення виконкому ради від 28 грудня 2002 року №345/21, рішення районної ради від 19 вересня 2006 року № 53/1 про передачу земельної ділянки по вул. Билінній, 24 у м. Луганську у власність ОСОБА_2, а також скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 9 листопада 2006 року, та припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 0957 га по вул. Билінній, 24 у м. Луганську.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 26 лютого 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та відмову в задоволенні зустрічного позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відхилити, рішення Апеляційного суду Луганської області від 26 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.