Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Сумської області від 17 червня 2008 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що з 12 листопада 1988 року по 3 лютого 1998 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 серпня 1997 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини його заробітку щомісяця, але не менше ніж 1/2 частина неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Посилаючись на те, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини його заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 березня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки Олени, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно до їх повноліття. Вирішено повернути виконавчі листи, видані Зарічним районним судом м. Суми у справі № 2-1810/1997р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, для приєднання до матеріалів справи.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 17 червня 2008 року зазначене рішення районного суду скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 17 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.