Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2007 року,

У травні 2006 року ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах недієздатної ОСОБА_2 пред'явив у суді позов до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Зазначав, що в 1959 році його батько, ОСОБА_4, отримав ордер на вселення у дві кімнати в комунальній на той час квартирі АДРЕСА_1 на сім'ю у складі п'яти осіб: себе, дружину, ОСОБА_2, і трьох синів: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та його.

У 1962 році сусіди по комунальній квартирі звільнили третю кімнату і їхній сім'ї була надана звільнена кімната як таким, що потребують поліпшення житлових умов.

Сім'єю у складі п'яти осіб вони проживали в цій квартирі до 1966 року.

У серпні 1966 році помер його батько - ОСОБА_4

До 1967 року він постійно проживав у зазначеній квартирі, а потім змінив місце проживання, оскільки проходив військову службу в Збройних силах СРСР.

Брат, ОСОБА_6, також проходив військову службу в Збройних силах СРСР з червня 1971 року до 1991 року.

У спірному приміщенні залишилися проживати його рідний брат, ОСОБА_5, та мати, ОСОБА_2

У 1986 року ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_7 і переїхав на постійне місце проживання у квартиру АДРЕСА_2. Під час шлюбу в них народився син - відповідач ОСОБА_3 Після розлучення в 1989 році брат переїхав жити до матері, а син з дружиною залишилися проживати за тією ж адресою. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Після смерті брата, у 2005 році позивач із дружиною, ОСОБА_8, переїхав на постійне місце проживання до своєї матері у квартиру АДРЕСА_1 в якості члена її сім'ї.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 травня 2005 року за ОСОБА_1 було визнано право користування жилим приміщенням і зобов'язано Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві зареєструвати його в спірній квартирі.

Посилаючись на те, що племінник ОСОБА_3, зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, але з народження мешкає за адресою своєї матері, позивач із підстав ст. 107 ЖК України просив визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про вселення.

Зазначав, що з 1987 року він зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 та з народження постійно в ній проживав разом зі своїми батьками й бабусею до 9 липня 2005 року.

Після розлучення батьків у 1989 році він залишився проживати разом із батьком і бабусею в спірній квартирі, а мати, ОСОБА_7, переїхала до своїх батьків у квартиру АДРЕСА_2

Мати народила ще одну дитину в 1991 році, проте нової сім'ї не створила, і батько запропонував їй свою допомогу у вихованні дитини. Мати з дитиною переїхала жити в спірну квартиру.

У 2002 року Печерським районним судом м. Києва ОСОБА_2 визнано недієздатною.

Після смерті батька в 2005 році до Києва приїхав його брат, ОСОБА_1, з дружиною та поселився в спірну квартиру.

31 березня 2005 року ОСОБА_1, відповідач у справі, установив новий замок у вхідних дверях квартири та вигнав його з матір'ю з житла.

Посилаючись на те, що в спірній квартирі він постійно проживав із народження, отримував поштову кореспонденцію, перебуває на обліку в районній поліклініці, має у квартирі особисті речі, а відповідач незаконно позбавив його можливості проживати у квартирі, позивач із підстав ст. 64 ЖК України просив вселити його у квартиру АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 березня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2007 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено, вселено його у квартиру АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що підстави для задоволення позову відсутні.

Судом установлено, що ОСОБА_3 з дня народження був зареєстрованим і проживав у спірній квартирі. Крім нього, у квартирі проживали та були зареєстровані його батько - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, і бабуся - ОСОБА_2, які ніколи не оспорювали його право на користування цією квартирою.

Факт проживання ОСОБА_3 у квартирі до смерті батька підтверджений відповідними доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Встановивши, що, вселившись у спірну квартиру після смерті брата разом зі своєю дружиною, позивач перешкоджає йому в користуванні нею, апеляційний суд підставно задовольнив зустрічний позов і вселив ОСОБА_5 у квартиру.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Ухвалене у справі рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.