6-15548св08 Про зобов'язання анулювати актовий запис та свідоцтво про розірвання шлюбу - 29.10.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання анулювати актовий запис та свідоцтво про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2008 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_1звернулася в суд зі вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач 30 вересня 1989 року вчинив актовий запис № 637 про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_3 та видав відповідне свідоцтво на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8 січня 1986 року про розірвання шлюбу між ними. Вважала такі дії відповідача неправомірними, оскільки вказаного рішення про розірвання шлюбу судом не ухвалювалось. Про дане рішення суду та зазначені дії відповідача їй стало відомо після смерті 24 липня 2003 року її чоловіка та реалізації нею майнових прав, що похідні від прав подружжя.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Приморський відділ РАЦСу м. Одеси анулювати актовий запис № 637 від 30 вересня 1989 року та свідоцтво про розірвання шлюбу.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та провадження у справі закрити.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач вчинив актовий запис про розірвання шлюбу та видав відповідне свідоцтво безпідставно, оскільки рішення суду про розірвання шлюбу судом не ухвалювалось.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в алфавітних довідниках Приморського районного суду м. Одеси зареєстровано наявність в суді в 1986 році цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу за № 2-39 (а.с.84), проте копія рішення в архіві не збереглася, як і в статистичній картці не має даних про розгляд цієї справи по суті (а.с. 4, 77).

Суд на підставі вказаної письмової інформації з суду ухвалив рішення про задоволення зазначеного вище позову ОСОБА_1

Разом з тим, з наявних у справі ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 7 серпня 2007 року (про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження про розірвання шлюбу, а.с. 10), від 13 грудня 2007 року (про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 8 січня 1986 року про розірвання шлюбу за нововиявленими обставинами, а.с. 11-12) вбачається, що підставою для видачі відповідачем свідоцтва про розірвання шлюбу є відповідне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8 січня 1986 року. Проте ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не витребували з відділу Приморського РАЦС м. Одеси (або з архіву) копії даного рішення суду, у справі навіть немає інформації з РАЦСу на підставі чого було видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

У порушення вимог зазначених вище норм процесуального права, суд як першої, так і апеляційної інстанції при перегляді рішення, належним чином доводи позивача та заперечення відповідача і третьої особи не перевірив.

Сам по собі факт відсутності (не збереження) у суді справи про розірвання шлюбу чи оригіналу рішення суду при знищенні справи за спливом строку зберігання та без відповідної перевірки підстав вчинення РАЦСом актового запису про розірвання шлюбу, ще не свідчить про те, що таке рішення судом не ухвалювалось. Не встановивши зазначених обставин, суди, фактично, скасували рішення суду про розірвання шлюбу в порядку, не передбаченому процесуальним законодавством.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості і зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України (1618-15) є підставою для скасування ухвалених судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.