Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Черганівської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання незаконними рішень ради та державних актів на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки, зобов'язання приватизувати земельну ділянку, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 1 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2007 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Черганівської сільської ради від 17 листопада 1993 року № 2 йому було передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,08 га для ведення особистого підсобного господарства. Зазначена земельна ділянка була виділена йому в натурі й до теперішнього часу її обробляє, вирощує на ній сільськогосподарські культури. У липні 2006 року він подав до Черганівської сільської ради заяву про приватизацію земельної ділянки, але йому повідомили, що його ділянка вже приватизована ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким видано Державні акти на право власності на земельні ділянки. Вважає, що сільською радою порушено його права на земельну ділянку, оскільки в нього ніхто не вилучав земельну ділянку, він нею користується, відповідачів на своїй земельній ділянці не бачив.

Заочним рішенням Косівського районного суду від 1 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківського області від 18 грудня 2007 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що спірна земельна ділянка не виділялась позивачу в натурі, у нього відсутні документи, які б підтверджували його право на постійне користування земельною ділянкою.

З такими висновками суду погодитись не можна.

З матеріалів справи (а.с. 6-9, 39-41) убачається, що рішенням Черганівської сільської ради від 17 листопада 1993 року, рішенням виконавчого комітету Черганівської сільської ради від 22 грудня 1993 року, планом установлення меж у натурі передано ОСОБА_1 у постійне користування в урочищі "Луцикове" земельну ділянку площею 0,08 га для ведення особистого підсобного господарства та зареєстровано в книзі реєстрації актів на право постійного користування землею за № 64.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) .

Вирішуючи спір, суд зазначених вимог закону не врахував, у порушення правил ст. ст. 212- 215 ЦПК України не з'ясував: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не звернув уваги на зібрані у справі докази; не дав їм належної правової оцінки, не витребував у сільської ради та не дослідив відповідні документи, які стосуються даного спору, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Ухваливши заочне рішення, суд не з'ясував дійсні обставини справи.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені недоліки й не перевірив належно доводи апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини та факти, що спростовують доводи апелянта, що призвело до неправильного вирішення спору.

За таких обставин не можна визнати судові рішення законними та обгрунтованими, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 1 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.