Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2007 року,

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2007 року за клопотанням ОСОБА_1 позовну заяву залишено без розгляду.

22 травня 2007 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про повернення судового збору та витрат на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи, які він сплатив при зверненні до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2007 року заяву задоволено частково, повернуто ОСОБА_1 державне мито в загальному розмірі 380 грн.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про постановлення додаткової ухвали, посилаючись на те, що при зверненні до управління Державного казначейства України в Одеській області з метою повернення судових витрат він отримав відмову, оскільки ухвала суду не відповідає вимогам виконавчого документа. Просив суд доповнити ухвалу фразою наступного змісту: "Зобов'язати управління Державного казначейства України в Одеській області повернути державне мито".

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2007 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 9 жовтня 2007 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі виконавчого листа на підставі ухвали суду від 24 травня 2007 року. Покладено на управління Державного казначейства України в Одеській області виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2007 року про повернення ОСОБА_1 державного мита в розмірі 380 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2007 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2007 року закрито, апеляційну скаргу повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що ухвала суду про відмову в постановленні додаткової ухвали не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

З такими висновками погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 208 ЦПК України, судові рішення викладаються у двох формах: ухвали і рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції необгрунтовано закрив апеляційне провадження, оскільки ухвала районного суду від 21 вересня 2007 року як судове рішення про відмову в постановленні додаткової ухвали може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, вона не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2007 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.