Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства (далі - ПП) "Рембудкомунсервіс" про усунення недоліків товару, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 липня 2006 року він уклав з відповідачем договір про надання послуг з проведення замірів, доставки та монтажу семи віконних металопластикових систем, домовився про те, що системи загальною вартістю 6420 грн. будуть із двокамерними склопакетами; 1 серпня 2006 року вони були встановлені, однак згодом його знайомі, оглянувши вікна, повідомили, що склопакети однокамерні. Підприємство відмовилося задовольнити його вимогу про заміну склопакетів.

Позивач просив зобов'язати ПП "Рембудкомунсервіс" безоплатно замінити встановлені у його будинку сім однокамерних віконних металопластикових систем на двокамерні, стягнути 5 000 грн. на відшкодування завданої порушенням його прав моральної шкоди та 20 865 грн. неустойки за прострочення усунення недоліків товару.

Рішенням Кагарлицького районного суду від 16 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 січня 2008 року, позов задоволено частково, постановлено зобов'язати ПП "Рембудкомунсервіс" безоплатно замінити встановлені у будинку позивача сім однокамерних віконних металопластикових систем на двокамерні протягом одного місяця після вступу рішення в законну силу; стягнути з відповідача на користь позивача 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 11 684 грн. 40 коп. неустойки.

У касаційній скарзі ПП "Рембудкомунсервіс" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 12 липня 2006 року ОСОБА_1 уклав із ПП "Рембудкомунсервіс" договір про надання послуг з проведення замірів, доставки та монтажу семи віконних металопластикових систем у будинку № 9 по вул. Загородній у м. Кагарлику, загальна вартість продукції та послуг за договором була визначена в 6420 грн. У день укладення договору позивач оплатив 3500 грн., 1 серпня 2006 року були встановлені металопластикові системи з однокамерними склопакетами, й ОСОБА_1 сплатив підприємству решту суми за договором. Однак у той же день він пред'явив відповідачу претензію й вимагав замінити однокамерні склопакети на двокамерні.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що за договором від 12 липня 2006 року в будинку ОСОБА_1 повинні бути встановлені металопластикові системи із двокамерними склопакетами, тому встановлення систем із однокамерними склопакетами є істотним недоліком товару, позивач вчасно заявив претензію, а тому недолік товару підлягає усуненню ПП "Рембудкомунсервіс" безоплатно згідно пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", крім того, відповідач зобов'язаний сплатити передбачену пунктом 9 статті 8 цього Закону неустойку і відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану йому неналежним виконанням договору.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що недоліків у встановлених позивачу металопластикових системах немає, претензій щодо якості товару ОСОБА_1 не пред'являв, договором від 12 липня 2006 року не визначено які саме склопакети повинні бути встановлені, однак ОСОБА_1 замовляв та оплатив саме однокамерні склопакети, оскільки вартість двокамерних станом на липень 2006 року була значно вищою.

На підтвердження зазначених доводів ПП "Рембудкомунсервіс" надано комерційну пропозицію № 1009 від 13 липня 2006 року.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень позивача та заперечень відповідача належним чином не перевірив, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, помилково витлумачив поняття "істотний недолік" і безпідставно застосував положення статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів". Також суд не вмотивував свого висновку про те, що згідно договору від 12 липня 2006 року позивачем було замовлено металопластикові системи саме із двокамерними склопакетами, не встановив та не зазначив у рішенні доказів, які підтверджують зазначений факт.

Посилання суду на положення статті 872 ЦК України, статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" також не можна визнати обґрунтованим, оскільки зазначеними нормами закону визначені відповідно права замовника у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду та права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг). Натомість підставою своїх позовних вимог ОСОБА_1 визначив наявність недоліків у самому товарі, а не порушення ПП "Рембудкомунсервіс" договору в частині виконання робіт.

Крім того, згідно діючого законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або у випадках, передбачених відповідними статтями Цивільного кодексу України (435-15) , а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди, у тому числі Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Судом не встановлено наявності обставин, на підставі яких Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) надає право на відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, й залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу приватного підприємства "Рембудкомунсервіс" задовольнити.

Рішення Кагарлицького районного суду від 16 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 січня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.