Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом зняття з реєстраційного обліку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 лютого 2008 року,

У березні 2007 року ОСОБА_3 пред'явив у суді позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом зняття з реєстраційного обліку.

Зазначав, що він є власником 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення суду від 3 лютого 1970 року.

З 17 березня 1972 року він перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі та проживав з нею в указаній частині будинку.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 червня 2002 року шлюб між ними розірвано.

15 квітня 2003 року відповідачка забрала свої речі та переїхала на постійне місце проживання в будинок АДРЕСА_2

28 січня 2006 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_4

З 7 листопада 2006 року вона зареєстрована в будинку та спільно з ним проживає у двох суміжних кімнатах із моменту реєстрації шлюбу.

Посилаючись на те, що протягом останніх чотирьох років відповідачка не проживає в спірному будинку, не несе витрати на його утримання, але залишається бути зареєстрованою в ньому, чим чинить перешкоди в користуванні та розпорядженні житлом, позивач із підстав ст. 48 Закону України "Про власність" та ст. 391 ЦК України просив задовольнити позов.

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про залучення її у в справу в якості правонаступника позивача, посилаючись на те, що відповідно до договору дарування від 30 липня 2007 року ОСОБА_3 подарував їй частину будинку АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 1 серпня 2007 року залучено до участі у справі правонаступника позивача - ОСОБА_1

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 21 лютого 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 має право користуватися спірною частиною будинку, оскільки набрало законної сили рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 жовтня 2006 року, яким вселено ОСОБА_2 у 1/4 частину будинку АДРЕСА_1, яка на той час належала на праві власності ОСОБА_3

Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів та з порушенням норм закону.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до договору дарування від 30 липня 2007 року ОСОБА_3 подарував належну йому частину спірного будинку ОСОБА_1, у даний час вона є власником частини будинку АДРЕСА_1 (а.с. 40 - 41).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції, не врахував, що рішенням суду від 24 жовтня 2006 року, на яке посилався суд, ОСОБА_2 була вселена в спірне жиле приміщення як колишній член сім'ї вже колишнього власника ОСОБА_3, а в силу ст. 156 ЖК України права членів сім'ї колишнього власника є похідними від прав власника, тому з припиненням для власника права власності на жиле приміщення члени його сім'ї також втрачають право користування цим приміщенням.

Зазначені порушення закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 лютого 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.