Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Вишгородської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про знесення об'єктів самочинного будівництва,

У вересні 2007 року Вишгородська міська рада звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач на земельній ділянці № 4 садового товариства "Ветеран-3" самочинно, без належного дозволу побудував будинок, господарські споруди, які перешкоджають ОСОБА_1 користуватися сусідньою земельною ділянкою № 6.

Позивач просив зобов'язати відповідача за власний рахунок знести об'єкти самочинного будівництва.

Рішенням Вишгородського районного суду від 20 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 лютого 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що садове товариство "Ветеран-3" розташоване в с. Осещина на землях Хотянівської сільської ради Вишгородського району, тому згідно частини сьомої статті 376 ЦК України у Вишгородської міської ради відсутнє право вимагати знесення відповідачем об'єктів самочинного будівництва.

Апеляційний суд погодився із такими висновками суду першої інстанції.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦПК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що у Вишгородської міської ради відсутнє право на звернення до суду з вимогами про знесення об'єктів самочинного будівництва, оскільки його земельна ділянка знаходиться на території Хотянівської сільської ради, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку.

У свою чергу ОСОБА_1 зазначав, що з 2006 року територія, на якій знаходиться садове товариство, відноситься до земель Вишгородської міської ради.

Суд у порушення вимог статей 213, 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень ОСОБА_1 не перевірив, належним чином не встановив та не зазначив у рішенні фактів, які свідчать про адміністративно-територіальну належність садового товариства "Ветеран-3" саме до земель Хотянівської сільської ради і передчасно прийшов до такого висновку, виходячи з позиції відповідача і змісту Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого йому в 2004 році.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 також зазначав, що садове товариство "Ветеран-3" включене в межі території Вишгородської міської ради на підставі постанови господарського суду Київської області від 27 липня 2006 року.

У підтвердження доводів скарги він додав до неї повідомлення управління земельних ресурсів у Вишгородському районі та Вишгородської районної державної адміністрації, в яких зазначено про те, що до 22 березня 2001 року садове товариство "Ветеран-3" знаходилося на території Вишгородської міської ради, з 22 березня 2001 року - Хотянівської сільської ради, а відповідно до постанови господарського суду Київської області від 26 липня 2006 року були внесені зміни до державного земельного кадастру і садове товариство знову відноситься до земель Вишгородської міської ради.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду від 20 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 лютого 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.