6-19451св08 Про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням - 29.10.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Приазовська селищна рада, Приазовська районна санітарно-епідеміологічна станція, Мелітопольська державна екологічна інспекція, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, забезпечення санітарно-епідеміологічних норм утримання домашніх тварин на подвір'ях житлових будинків у населеному пункті та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 червня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вони є власниками будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Зазначали, що на підставі рішення Приазовської селищної ради від 19 грудня 1991 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка АДРЕСА_3, на якій він самовільно збудував капітальні споруди для утримання домашніх тварин. Маючи дозвіл відповідних органів на утримання не більше ніж 15 голів свиней, відповідач у порушення санітарно-епідеміологічних норм утримання домашніх тварин утримує від 58 до 98 голів домашніх тварин, що суттєво порушує їхні права як власників сусідніх будинків. Оскільки відповідач створив неможливі умови проживання у власних будинках, позивачі просили суд, уточнивши вимоги, зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належними їм будинками шляхом приведення кількості поголів'я свиней відповідно до санітарних правил і норм для вирощування домашніх тварин, привести до санітарно-епідеміологічних норм земельну ділянку АДРЕСА_3 та стягнути на їхню користь моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн. кожному.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належними позивачам будинками, шляхом приведення приміщень для утримання домашніх тварин відповідно до вимог пп 2.2 "Санітарних правил і норм розміщення, улаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР, а саме не більше 15 голів. Зобов'язано ОСОБА_3 привести земельну ділянку АДРЕСА_3 відповідно до санітарних норм. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоди в розмірі 2 тис. грн. кожному, а також по 16 грн. судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 25 червня 2008 року зазначене рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 ОСОБА_2 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками жилих будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, які межують із земельною ділянкою на вулиці АДРЕСА_3 площею 0, 15 га, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

На цій земельній ділянці, наданій для житлового будівництва ОСОБА_3 самовільно збудував господарські споруди, розміром 17,35х5,40 м, в яких утримує поголів'я свиней.

Рішенням Приазовської селищної ради від 20 грудня 2005 року № 243 ОСОБА_3 зобов'язано знести самовільно побудовані будівлі, однак у зв'язку з рішенням Приазовського районного суду від 15 червня 2006 року, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на самовільну будівлю сараю розміром 17,35х5,40 м, рішення селищної ради не виконане.

На підставі звернення жителів вулиці Фрунзе в смт Приазовське головою Приазовської селищної ради, головним державним санітарним лікарем районної санітарно-епідеміологічної станції 13 вересня 2005 року ОСОБА_3 надіслано припис про приведення об'єкта утримання та кількості поголів'я свиней до санітарних норм, а саме не більше 15 голів (а.с. 15).

Станом на 19 березня 2007 року та 26 червня 2007 року спірні будівлі не зареєстровані за ОСОБА_3 на праві власності у зв'язку з відсутністю акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом індивідуального жилого будинку та господарських споруд до експлуатації, який знаходиться в стадії оформлення ( а.с. 40, 41).

Судом на підставі актів санітарно-епідеміологічного обстеження від 26 червня 2007 року, акта ветеринарного обстеження від 14 грудня 2007 року, повідомлення сектора оперативного екологічного міжрайонного контролю по Мелітопольському регіону Державної екологічної інспекції в Запорізькій області від 29 листопада 2007 року встановлено, що під час указаних обстежень в господарських приміщеннях ОСОБА_3 одночасно утримувалось відповідно у червні 2007 року - 58 голів свиней; у листопаді 2007 року - 98 голів свиней; у грудні 2007 року - 127 голів свиней (а.с. 40, 52, 109, 110).

При цьому відстань від господарських споруд, в яких утримується поголів'я свиней, до будинку ОСОБА_1 становить 14. 5 м, гній буртується на відстані 50 м від житлової забудови сторін.

Задовольняючи позов і зобов'язуючи ОСОБА_3 усунути перешкоди позивачам у користуванні жилими будинками, належними їм на праві власності, шляхом приведення господарських будівель і земельної ділянки відповідно до санітарних норм, суд першої інстанції виходив із факту порушення діями відповідача прав позивачів - власників сусідніх жилих будинків.

За висновком суду це порушення полягає в недотриманні ОСОБА_3 санітарних, епідеміологічних та будівельних норм при розміщенні на своїй земельній ділянці в межах житлової забудови, у безпосередній близькості від жилих будинків позивачів, господарських споруд для вирощування поголів'я свиней у кількості, яка перевищує допустимі норми утримання в межах житлової зони, що перешкоджає позивачам належним чином здійснювати права власників жилих будинків і порушує їхнє право на безпечне довкілля.

Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до санітарних правил і норм розміщення, влаштування і експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР, затверджених Головним державним санітарним лікарем Української РСР 1 жовтня 1989 року, (чинних на даний час) утримання свиней від 10 до 250 голів передбачає створення малої тваринницької ферми на підставі рішень відповідних органів з їх розміщенням за територією житлової забудови, у виробничій зоні населеного пункта або на спеціально наданій земельній ділянці.

При цьому з метою запобігання безпеки забруднення та інфікування навколишнього середовища передбачається створення санітарно-захисної зони від тваринницьких ферм до межі житлової забудови залежно від кількості поголів'я тварин, зокрема при створенні свиноферм із кількістю поголів'я 15 тварин - 75 м, 100 тварин - 150 м.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем відповідного дозволу на утворення свиноферми на земельній ділянці, наданій для житлового будівництва, не отримано, а утримання поголів'я свиней здійснюється з порушенням діючих санітарних правил.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням.

Власник житлового будинку має право використовувати його для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч. 1 ст. 383 ЦК України).

При здійсненні права власності згідно зі ст. 319 ЦК України власник зобов'язаний дотримуватися вимог закону і моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Нормами ст. 41 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 293 ЦК України передбачено право особи на повагу до житла і до приватного життя, на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує ці права особи, є незаконною і може бути припинена за рішенням суду.

У силу ст. ст. 386, 391 ЦК України власник, права якого порушені, має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони й не були пов'язані з порушенням права володіння, та право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Задовольняючи позов, у тому числі і в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивачів про порушення їхніх прав власників на належні умови проживання у власних будинках та права на повагу до приватного життя, оскільки утримання відповідачем у житловій зоні поголів'я свиней у кількості, що перевищує допустимі санітарні норми, та пов'язані із цим негативні наслідки змушувало їх протягом тривалого часу проживати в умовах поширення неприємних запахів, несвіжого повітря, значної кількості мух, що створювало загрозу для їхнього здоров'я й безпечного епідеміологічного стану та завдало моральної шкоди.

Скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позову та відсутність передбачених законом підстав для його задоволення.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив процесуальні норми права, що призвело до неправильного вирішення ним справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, а тому відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.