Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Лященко Н.П., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Костенка А.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", комунального підприємства (далі - КП) "Жилсервіс № 4" про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Луганське енергетичне об'єднання" на рішення апеляційного суду Луганської області від 8 квітня 2008 року,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", КП "Жилсервіс № 4" про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що він проживає в квартирі АДРЕСА_1, де 25 липня 2005 року в електромережі виникла перенапруга, в результаті чого було пошкодженого його майно, на ремонт якого він витратив 5 412 грн. Просив стягнути на його користь 5 412 грн. завданої матеріальної шкоди.

Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 3 жовтня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 8 квітня 2008 року рішення Стахановського міського суду Луганської області 3 жовтня 2007 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої шкоди 5 412 грн.

У касаційній скарзі ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони стверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд посилався на те, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання з постачання позивачу електроенергії, а тому повинен відшкодувати завдану ОСОБА_1 шкоду.

Але з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 714 ЦК України, ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" та пп. 37, 41, 43, 46 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , споживач має право на отримання електроенергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами та на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, а енергопостачальник зобов'язаний забезпечувати надійне та безперервне постачання електричної енергії згідно з умовами договору, а у випадку порушення умов договору, зокрема, у разі відпуску електроенергії, параметри якості якої знаходяться поза межами показників, зазначених у договорі, чи надання послуг, що за якістю не відповідають вимогам нормативно-технічних документів, несе відповідальність згідно із законодавством та договором, у тому числі і за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм апеляційний суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення повинен був вирішити питання про те, чи мало місце порушення енергопостачальником умов договору і постачання електроенергії неналежної якості, параметри якої не відповідають нормативно-технічним вимогам, наявність вини енергопостачальника в заподіянні шкоди майну споживача, наявність причинного зв'язку між діями енергопостачальника щодо постачання електроенергії неналежної якості й поломкою побутової техніки та дотримання порядку оформлення порушення умов договору, передбаченого пп. 49-51 Правил.

Апеляційний суд усупереч вимогам ст.ст. 213, 214, 303, 309, 316 ЦПК України не забезпечив повного з'ясування обставин справи та, обмежившись лише формальним посиланням на доведеність позовних вимог, ухвалив рішення про задоволення позову.

З урахуванням наведеного ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог п. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню.

Не може залишитись у силі рішення суду першої інстанції, оскільки воно постановлене з порушенням вимог матеріального і процесуального закону.

Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 у редакції постанови НКРЕ 22.08.2002 року № 928 (z0903-02) (надалі Правила користування) визначено, що межа експлуатаційної відповідальності - точка розподілу електричної мережі за ознакою зобов"язань з експлуатації тих чи інших її ділянок або елементів, встановлюється за згодою сторін. При відсутності такої згоди (договору) межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності. Межа балансової належності - точка розподілу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або повного господарського відання.

Згідно із п.п. 1 п. 3.4 зазначених Правил користування передбачено, що межа експлуатаційної відповідальності між споживачем - фізичною особою, об'єднанням співвласників (власником) багатоквартирних будинків та/або власником електричних мереж за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок для квартир багатоповерхових будинків установлюється на відхідних клемах розрахункових засобів обліку поверхових або квартирних електрощитків або ввідних клемах комутаційних апаратів.

ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" заперечення проти позову обґрунтовувало тим, що за стан і обслуговування електромереж у будинку АДРЕСА_1 відповідальність має нести комунальне підприємство "Жилсервіс №4", на балансі знаходяться розподільні коробки і вся внутрішня електропроводка цього будинку.

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 212, 213 ЦПК України суд першої інстанції залишив поза належною оцінкою зазначені заперечення ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" щодо меж балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності, хоча зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, враховуючи підстави для притягнення до відповідальності за порушення зобов'язання, передбачені ст. ст. 610, 611, 614, 623 ЦК України.

Тому висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах закону.

З огляду на викладене судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 8 квітня 2008 року та рішення Стахановського міського суду Луганської області від 3 жовтня 2007 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.