Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року,

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавицею ОСОБА_6 одною родиною більше п'яти років до часу відкриття спадщини та своєчасного прийняття ним, як спадкоємцем четвертої черги за законом, спадщини після смерті ОСОБА_7

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 2 березня 2006 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року ухвалу районного суду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на розгляд по суті.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду з підстав порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, пов'язана з вирішенням спору про право на спадщину.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд указав на порушення судом положень п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 256 ЦПК України.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Згідно із ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (v0005700-95) із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 15 (v0015700-98) , у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Судом першої інстанції встановлено, і це не спростовано апеляційним судом, що встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 заявнику було необхідно для вирішення питання про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 Проти права заявника ОСОБА_1 на спадщину після смерті ОСОБА_7 заперечували заінтересовані особи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у справі виник спір про право на спадщину, який повинен вирішуватись у позовному провадженні, а тому ухвалу апеляційного суду слід скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись ст. 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року скасувати, ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 2 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.