Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі, державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств "Луганськвуглереструктуризація" про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, перерахунок та стягнення страхових виплат,

У серпні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі, посилаючись на те, що він працював на шахті ім. Ф.П. Лютікова, отримав трудове каліцтво, за яким з 13 липня 1989 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності, і шахта виплачувала йому кошти на відшкодування втраченого заробітку, проте у зв'язку зі зміною виробничих планів та підприємстві ліквідували його професію ГРОЗ і адміністрація не проводила перерахунок середньомісячної заробітної плати для визначення розміру втраченого заробітку. У подальшому розпочалися роботи з ліквідації шахти ім. Ф.П. Лютікова. Шахтою "Суходольська-1" з березня 2000 року його втрачений заробіток визначено в розмірі 288 грн. з розрахунку середнього заробітку 480 грн. і з урахуванням таких розмірів відділення Фонду продовжило виплату страхових виплат, однак він не згоден із розміром нарахованого втраченого заробітку, оскільки адміністрацією шахти для розрахунку не було прийнято фактичний розмір заробітної плати в ДХК "Краснодонвугілля", крім того, не було застосовано необхідних коефіцієнтів підвищення виплат.

Позивач під час розгляду справи доповнив позов, пред'явив позовні вимоги також до державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств "Луганськвуглереструктуризація" та просив стягнути невиплачені йому кошти на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, з державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств "Луганськвуглереструктуризація" в сумі 3831 грн. 65 коп., з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі у сумі 13971 грн. 38 коп. та зобов'язати відділення Фонду призначити йому з 1 березня 2004 року щомісячну страхову виплату в розмірі 781 грн. 87 коп. із заробітку в розмірі 1303 грн. 13 коп.

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 6 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2008 року, позов задоволено частково, постановлено зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі перерахувати розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1. з 1 жовтня 2001 року, виходячи з базової суми в 425 грн. 23 коп., з подальшим її коригуванням згідно з вимогами законодавства; зобов'язати відділення Фонду визначити та виплатити ОСОБА_1. суму заборгованості зі страхових виплат за період з 1 жовтня 2001 року до 6 листопада 2007 року та виплачувати позивачу, починаючи з 6 листопада 2007 року, щомісячні страхові виплати у визначеному станом на 6 листопада 2007 року розмірі з подальшим їх коригуванням відповідно до вимог законодавства; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1. працював на шахті ім. Ф.П. Лютікова гірничим робочим очисного забою, 19 лютого 1987 року з ним стався нещасний випадок на виробництві й у результаті отриманого каліцтва висновком ЛТЕК від 13 липня 1989 року ОСОБА_1. установлено 60% втрати професійної працездатності, 4 серпня 1989 року шахтою ім. Ф.П. Лютікова розмір втраченого заробітку позивача було визначено в 282 крб. 76 коп., а станом на березень 2000 року шахтою "Суходольска-1" розмір втраченого заробітку ОСОБА_1. установлений у 288 грн. з розрахунку середньої заробітної плати 480 грн., з таким же розміром документи ОСОБА_1. були передані в жовтні 2001 року для продовження виплати до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що розмір втраченого заробітку позивача слід визначати з урахуванням середньої заробітної плати за його професією за період з січня до квітня 1992 року, такий розмір втраченого заробітку становить 0,08 грн., до нього необхідно застосовувати коефіцієнти підвищення тарифних ставок, а саме: у липні 1992 року 1,6; у листопаді 1992 року 2,56; у квітні 1993 року 1,73; у червні 1993 року 1,49, у вересні 1993 року 2,898; у грудні 1993 року 3,0; у жовтні 1994 року 4,0; у лютому 1995 року 1,8; у березні 1995 року 1,76; у вересні 1995 року 1,5; у жовтні 1996 року 2,38; у березні 2000 року 1,28.

Проте з такими висновками суду цілком погодитись не можна.

Відповідно до пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року (472-93-п) , (далі - Правила) перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств. Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Таким чином, розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів).

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув; провів коригування розміру втраченого заробітку ОСОБА_1. за період з липня 1992 року до березня 2000 року з указівкою на коефіцієнти підвищення тарифних ставок; при цьому не перевірив можливості та підстав для застосування всіх коефіцієнтів; не встановив і не зазначив у рішенні з якого часу та на підставі яких нормативно-правових актів коефіцієнти були введені й визначені та чи відбувалося за кожним з таких коефіцієнтів реальне підвищення тарифних ставок (окладів) на підприємствах, які виплачували позивачу втрачений заробіток, зокрема коефіцієнт 2,38 з жовтня 1996 року.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі задовольнити частково.

Рішення Краснодонського міськрайонного суду від 6 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.