Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ресурс", про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У серпні 2007 року ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з договором поруки від 24 травня 2007 року відповідач узяв на себе обов'язок нести перед банком солідарну з ТОВ "Ресурс" відповідальність за виконання товариством зобов'язань за кредитним договором від 22 вересня 2006 року. Оскільки ТОВ "Ресурс" своїх обов'язків не виконало, тому відповідач зобов'язаний сплатити заборгованість за кредитним договором.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов та просив стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 180 002 грн. 85 коп.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду від 7 листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17 січня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзіОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Судами встановлено, що 22 вересня 2006 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Ресурс" було укладено кредитний договір № 15106К98, за умовами якого банк надав товариству кредит у розмірі 150 тис. грн. і ТОВ "Ресурс" зобов'язалося в строк до 22 січня 2007 року повернути кошти. Також 24 травня 2007 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ТОВ "Ресурс" та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за якимОСОБА_1 зобов'язався нести перед банком солідарну з ТОВ "Ресурс" відповідальність за виконання товариством у повному обсязі обов'язків згідно з договором від 22 вересня 2006 року, у тому числі щодо сплати заборгованості за кредитом, відшкодування понесених банком витрат. ТОВ "Ресурс" не виконало обов'язків за кредитним договором і його заборгованість становила 185 002 грн. 85 коп. Рішенням господарського суду м. Києва від 9 жовтня 2007 року було задоволено позов ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ТОВ "Ресурс" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що згідно з повідомленням відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві на виконанні у відділі перебуває наказ господарського суду м. Києва про стягнення з ТОВ "Ресурс" на користь ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" коштів, наказ не виконаний через відсутність у боржника коштів, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню вся сума заборгованості за кредитним договором.

При встановленні зазначених фактів апеляційним судом не було порушено норм процесуального права, а при постановленні рішення правильно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених статтями 338, 339 ЦПК України підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Апеляційного суду Житомирської області від 17 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.