6-14887св08 Про примусове виконання обов'язку з передачі об'єкта житлового фонду в комунальну власність - 22.10.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лящівка", третя особа - Лящівська сільська рада Чорнобаївського району Черкаської області, про примусове виконання обов'язку з передачі об'єкта житлового фонду в комунальну власність, за аналогічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лящівка" на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 4 червня 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до СТОВ "Лящівка", зазначаючи, що проживають у трикімнатній квартирі по вул. АДРЕСА_1 з 1989 року. Квартира їм надана для проживання колгоспом "Росія", реорганізованого спочатку в КСП, а потім в СТОВ "Лящівка" і знаходиться на балансі товариства і як майно соціальної інфраструктури паюванню не підлягає. Відповідно до ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" об'єкти житлового фонду, що не підлягають паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності. Проте відповідач відмовляється добровільно передати квартиру, в якій вони проживають, до комунальної власності, незважаючи на те, що Лящівська сільська рада погоджується прийняти її у власність. Просили про задоволення позову.

У лютому 2008 року з аналогічними позовними вимогами до суду звернулисяОСОБА_5., ОСОБА_6., зазначаючи, що з 1997 року проживають у трикімнатній квартирі по вул. АДРЕСА_2. Просили про задоволення позову з тих же підстав.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2008 року вказані позовні вимоги об'єднані в одне провадження.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 4 червня 2008 року, позовні вимоги зазначених позивачів задоволені. Зобов'язано СТОВ "Лящівка" передати в комунальну власність Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області квартири, в яких проживають позивачі, розташовані по вул. АДРЕСА_1 та вул. АДРЕСА_2, розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі СТОВ "Лящівка" просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачі тривалий час проживають у наданих їм квартирах, оплачують комунальні платежі за послуги, які СТОВ "Лящівка" їм не надає, будинки, в яких знаходяться спірні квартири, перебувають на балансі товариства, яке при реорганізації із КСП у встановленому законом порядку зобов'язано було їх передати до комунальної власності, а сільська рада погодилась їх прийняти у власність.

Проте погодитись з таким висновком судів першої та апеляційної інстанції не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На порушення зазначених норм процесуального права суд не встановив всіх обставин у справі, які б давали можливість ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Так, судами зазначено, що технічна документація та правовстановлюючі документи на будинки, в яких живуть позивачі, як і документи, на підставі яких вони проживуть у зазначених вище квартирах, у яких навіть немає нумерації, відсутні.

Зазначене перешкоджає дійти однозначного висновку про належність спірних будинків (на праві приватної, колективної чи державної власності), зважаючи на те, що позивачі зазначали, що спірні будинки були власністю колгоспу "Росія", реорганізованого в СТОВ "Лящівка", яке також посилається на те, що вказані будинки є власністю товариства.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Проте як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції при перегляді рішення, належним чином доводи позивачів та заперечення відповідача не перевірив.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що об'єкти житлового фонду, що не підлягають паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України № 1253 від 13 серпня 2003 року "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників" (1253-2003-п) .

У зазначеному Порядку передбачено, що передача об'єктів у комунальну власність здійснюється за згодою підприємства-правонаступника і передача відбувається на підставі рішення комісії з питань передачі об'єктів у комунальну власність (пункти 4, 5).

Рішенням Чорнобаївського райвиконкому Черкаської області № 9 від 21 лютого 2008 р. (після пред'явлення позову) зазначена комісія утворена, проте у справі відсутнє її рішення щодо передачі в комунальну власність спірних квартир та вирішення всіх спірних питань, які узгоджуються за певною процедурою, визначеною п. 6 вказаного вище Порядку.

За таких обставин рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості і зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лящівка" задовольнити частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 4 червня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.