Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 листопада 2007 року й Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2007 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачем із грудня 2002 року до вересня 2007 року при вирішенні питання про перерахунок страхових виплат, які йому сплачуються у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, неправильно застосовується коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати та не враховується коефіцієнт зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.

Позивач просив стягнути з відповідача 5 371 грн. 17 коп. недоплачених страхових виплат та зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді (далі - відділення) з жовтня 2007 року щомісячно сплачувати йому страхові виплати в розмірі 1 015 грн. 23 коп. до наступного перерахунку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2007 року, провадження у справі закрито, позивачу запропоновано звернутися за захистом своїх прав до суду в порядку адміністративного судочинства.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судами норм процесуального права та ставить питання про скасування судових ухвал і передачу справи на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а спір, який виник між суб'єктом владних повноважень у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування та фізичною особою, є публічно-правовим і повинен розглядатися в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС) України (2747-15) .

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (страхування від нещасного випадку).

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги, пред'явлені ОСОБА_1 на підставі Конституції України (254к/96-ВР) та вказаного Закону, випливають із трудових відносин, які безпосередньо стосуються прав позивача на отримання відшкодування шкоди, завданої при виконанні ним трудових обов'язків.

Ураховуючи вищевикладене та суть заявленого позову, у цьому разі виник цивільно-правовий спір і вимоги ОСОБА_1 повинні були розглядатися за правилами, установленими ЦПК України (1618-15) .

За таких обставин постановлені ухвали підлягають скасуванню з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 листопада 2007 року й Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2007 року скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.