Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про стягнення заробітку за час затримки видачі трудової книжки, за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 лютого 2007 року,

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом.

Зазначала, що з 1991 року вона займала посаду начальника Ялтинської дільниці Державної інспекції охорони Чорного моря. 4 вересня 2003 року її було звільнено від обов'язків начальника дільниці на переведено на посаду головного спеціаліста. Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2004 року її поновлено на посаді. Після проведеного Міністерством охорони навколишнього природного середовища України (далі - МОНПСУ) реформування органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища її 14 вересня 2004 року було звільнено з роботи за прогул. Проте рішенням місцевого суду від 2 грудня 2004 року вона була поновлена на роботі та одночасно звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією Державної інспекції охорони Чорного моря. Відповідно до ухвали місцевого суду від 25 січня 2005 року про роз'яснення судового рішення вона вважалася звільненою з роботи з 1 листопада 2004 року.

Оскільки з 13 вересня до 1 листопада 2004 року вона перебувала у вимушеному прогулі, розрахунок при звільненні отримала 2 листопада 2004 року, а трудову книжку з вини відповідача одержала 21 грудня 2004 року, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на її користь 987 грн. 77 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2292 грн. 86 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з неправильним формулюванням причин звільнення та одночасно за затримку видачі трудової книжки, 1263 грн. 97 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку з урахуванням встановленого індексу інфляції. Крім того, просила суд стягнути з відповідача на її користь 1430 грн. 70 коп. вихідної допомоги, 521 грн. 13 коп. матеріальної шкоди та 15000 грн. компенсації моральної шкоди.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 вересня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 лютого 2007 року, позов задоволено частково: стягнуто з МОНПСУ на користь ОСОБА_1 987 грн. 77 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції, 476 грн. вихідної допомоги та 1000 грн. компенсації моральної шкоди, а в решті вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень у частині відмови в її вимогах та ухвалення нового рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте погодитися з таким висновком судів не можна.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Відповідно до абз. 1 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) (у редакції Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2953-IV (2953-15) ) після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, подані і не розглянуті до набрання чинності КАС України (2747-15) , розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття публічної служби, якою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 року № 1520 (1520-2001-п) , державна екологічна інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується.

Установлено, що ОСОБА_1 була державним службовцем і проходила державну службу в Ялтинській дільниці Державної інспекції охорони Чорного моря, 19 квітня 1994 року склала присягу державного службовця, а в подальшому їй присвоювались ранги державного службовця в межах категорії її посади.

Таким чином, спір між сторонами, що виник з приводу невиплати ОСОБА_1 заробітку та вихідної допомоги при її звільненні з публічної служби, повинен був вирішуватися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом після набрання чинності КАС України (2747-15) , то відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 205 та 340 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в справі.

Керуючись ст.ст. 336, 340 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 лютого 2007 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про стягнення заробітку за час затримки видачі трудової книжки, за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.