Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства "Кремінська харчосмакова фабрика" до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ майна,

У липні 2006 року АТ "Кремінська харчосмакова фабрика" звернулося із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу від 30 вересня 1993 року воно придбало майно цілісного майнового комплексу, в тому числі і приміщення маслоцеху, яке розташоване в смт. Красноріченськ, вул. Шевченко, 24. Вказаним приміщенням позивач користується з моменту придбання. Окрім маслоцеху, у вказаній будівлі знаходиться млин, який у відповідності з рішенням Кремінського районного суду від 6 березня 2002 року, належить ОСОБА_1 Позивач впорядковує технічну документацію на отримання свідоцтва на право власності на приміщення маслоцеху, але відповідач цьому перешкоджає, оскільки частки приміщення не визначені. Ураховуючи викладене, АТ "Кремінська харчосмакова фабрика" просило задовольнити їх позовні вимоги та поділити будівлю і визнати за ним право власності на приміщення маслоцеху площею 438,3 кв.м.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 21 вересня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2006 року, позов задоволено. Визнано право власності АТ "Кремінська харчосмакова фабрика" на приміщення маслоцеху площею 438,3 кв. м., яке розташоване в смт. Красноріченськ, вул. Шевченко, 24, куди входять службові приміщення, позначені на схематичному плані літерами "А2", "а прим", "Д" і "Б".

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги АТ "Кремінська харчосмакова фабрика", суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач є власником цілісного майнового комплексу Кремінської харчосмакової фабрики, у тому числі і маслоцеху, розташованому за адресою Луганська обл., смт. Красноріченськ, вул. Шевченко, 24, на підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 1993 року та акту передачі майна за договором купівлі-продажу від 30 вересня 1993 року, складеного 1 жовтня 1993 року.

Однак з такими висновками судів погодитися не можливо.

За ініціативою суду, відповідно до норм статті 35 ЦПК України, до участі у справі залучаються треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Встановлено, що за адресою Луганська обл., смт. Красноріченськ, вул. Шевченко, 24 знаходиться будівля, в якій розташовані маслоцех та млин.

На підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 1993 року Фонд комунального майна Кремінської районної ради народних депутатів продав, а товариство покупців Кремінської харчосмакової фабрики придбало цілісний майновий комплекс Кремінської харчосмакової фабрики (а.с. 14-16).

Майно, яке входило до складу цілісного майнового комплексу, знаходилося у комунальній власності Кремінської районної ради народних депутатів.

Крім того, до визнання права власності на млин, на підставі рішення Кремінського районного суду Луганської області від 6 березня 2002 року, за ОСОБА_1, зазначений млин належав на праві власності КСП "Зоря".

Судом першої інстанції не досліджено, що знаходилося у власності КСП "Зоря" та перебувало у комунальній власності Кремінської районної ради народних депутатів, до укладення ними договорів купівлі-продажу - вся будівля, що розташована за адресою: Луганська обл., смт. Красноріченськ, вул. Шевченко, 24, чи окремо млин і маслоцех, відповідно, які розташовані у будівлі, що знаходиться за адресою: Луганська обл., смт. Красноріченськ, вул. Шевченко, 24.

Для повного та всебічного розгляду справи, суду необхідно залучити до участі у справі КСП "Зоря" та Кремінську районну раду народних депутатів.

Отже, судом першої інстанції не досліджено всі належні докази у справі, а також не встановлено всіх учасників спірних правовідносин.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив його без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 21 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2006 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.