Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2008 року,

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до рішення суду проживає в будинку АДРЕСА_1. Відповідно до встановленого порядку користування займає 2 кімнати, кухню, коридор з окремим входом. Для ремонту будинку придбав будівельні матеріали, провів та оплатив ремонтні роботи. 14 квітня 2005 року ОСОБА_2 демонтувала встановлені ним двері, частину покрівлі та прибудову. Вважаючи дії відповідачки незаконними, просив стягнути на відшкодування матеріальної шкоди 2 706 грн. 43 коп. та на відшкодування моральної шкоди 5 тис. грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2008 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 697 грн. 57 коп. матеріальної шкоди та 51 грн. судового збору; у решті - рішення залишено без змін.

ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2007 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що неправомірними діями ОСОБА_2, яка демонтувала двері та покрівлю в будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 завдані матеріальні збитки на суму 1 697 грн. 57 коп.

З рішеннями суду апеляційної інстанції погодитись не можна з таких підстав.

За правилами ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

При розгляді справи судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 - 69/100 частин та ОСОБА_3 - 31/100 частина.

ОСОБА_1зареєстрований у будинку, проте рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2004 року, залишеним у цій частині без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 грудня 2004 року та ухвалою апеляційного суду Луганської області від 16 червня 2007 року, йому було відмовлено у визнанні права власності на будинок у порядку спадкування.

Між власниками будинку та ОСОБА_1 не узгоджено питання щодо конкретного порядку користування житловим будинком, а тому доводи останнього про його право на користування двома кімнатами, кухнею та коридором з окремим входом безпідставні.

Без згоди власників будинку ОСОБА_1вирішив провести капітальний ремонт частини будинку, в якій мешкає, для чого закупив будівельні матеріали, уставив металеві двері, частково демонтував покрівлю та перекрив її.

У квітні 2005 року ОСОБА_2 демонтувала встановлені ОСОБА_1 двері та покрівлю. Тобто, власниця житлового будинку шляхом самозахисту припинила незаконні дії ОСОБА_1 При цьому спосіб самозахисту відповідає змісту порушеного права, не суперечить закону та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки ОСОБА_1своїми діями по проведенню ремонту будинку порушив право власника ОСОБА_2 на користування майном, між інтересом ОСОБА_1 та правом власності ОСОБА_2 виникло протиріччя, то інтерес останнього захищатися не може.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що відповідачка діяла неправомірно, а тому повинна нести відповідальність за спричинену шкоду.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відмову в задоволенні позову, проте не застосував закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення оскарженню не підлягає.