Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Житлоінвестбуд-УКБ" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1, треті особи: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, Генеральна прокуратура України, товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Центр", гаражно-будівельний кооператив "Академічний", про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан за скаргою Генеральної прокуратури України про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2006 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2007 року,

У листопаді 2005 року комунальне підприємство "Житлоінвестбуд-УКБ" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП "Житлоінвестбуд-УКБ") звернулося до суду в порядку ст.ст. 116, 125, 126, 212 ЗК України, ст. 875 ЦК України з позовом до ОСОБА_1., треті особи: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, Генеральна прокуратура України, товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Центр" (далі - ТОВ "Альянс-Центр"), гаражно-будівельний кооператив "Академічний" (далі - ГБК "Академічний"), про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан. В обгрунтуваня своїх вимог позивач указував, що відповідно до рішення Київської міської ради від 24 квітня 2003 року № 404/564 Генеральній прокуратурі України та ТОВ "Альянс-Центр" передано в спільну довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 2,35 га для будівництва експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу на АДРЕСА_1. Після цього між КП "Житлоінвестбуд-УКБ", Генеральною прокуратурою України та ТОВ "Альянс-Центр" укладено інвестиційно-підрядні договори від 14 травня та 16 липня 2003 року на будівництво житлового будинку за вказаною адресою. Крім того, за дорученням Генеральної прокуратури України та ТОВ "Альянс-Центр" КП "Житлоінвестбуд-УКБ" виконує функції замовника, передбачені чинним законодавством України, на будівництво зазначеного житлового будинку. Під час виконання покладених на нього робіт КП "Житлоінвестбуд-УКБ" було виявлено, що на території, де планується будівництво, знаходяться гаражі, які заважають розпочати будівельно-монтажні роботи. Одним із гаражів за № 13 та земельною ділянкою без належно оформлених документів користуєтьсяОСОБА_1. і добровільно звільнити земельну ділянку відмовляється.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2006 року позов задоволено. Постановлено зобов'язати ОСОБА_1. звільнити територію забудови на бульварі АДРЕСА_1, що використовується ним, шляхом знесення та приведення земельної ділянки в стан, придатний для використання.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2006 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2007 року (як суду касаційної інстанції), указане рішення місцевого суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У скарзі Генеральної прокуратури України ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, ухвали суду касаційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого суду з підстав неоднакового застосування касаційним судом норм процесуального права, зокрема ст. 32 ЦПК України. Скаржник указує на наявність судових рішень з аналогічних спорів, які в одному випадку залишені без змін Верховним Судом України, а в іншому - скасовані з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції, та надає копії постановлених судом касаційної інстанції ухвал.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1. користується вказаним гаражем і землею без належно оформлених документів на землю та порушує права позивача, а тому гараж підлягає знесенню з приведенням земельної ділянки в придатний для використання стан.

Апеляційний суд м. Києва, скасовуючи рішення місцевого суду й відмовляючи в задоволенні позову, та апеляційний суд Донецької області як суд касаційної інстанції, погоджуючись із таким рішенням, виходили з того, що КП "Житлоінвестбуд-УКБ" є неналежним позивачем, оскільки земельна ділянка йому не виділялася, і він не зазначив, у чому полягає порушення його права, а тому в нього відсутнє право вимоги.

Проте з такими висновками апеляційної та касаційної інстанцій погодитись не можна з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 32 ЦПК України співучасники можуть доручити вести справу одному зі співучасників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність.

З матеріалів справи убачається, що права КП "Житлобудінвест-УКБ" як позивача випливають із договорів від 14 травня та 16 липня 2003 року, укладених між Генеральною прокуратурою України, трестом "Південзахідтрансбуд" та КП "Житлобудінвест-УКБ", згідно з якими воно є учасником спільного інвестування у вигляді дольової участі в будівництві і є наділеним правами замовника. Предметом указаних договорів є спільне будівництво, а суб'єкти є співучастинками.

На вимогу згаданого процесуального Закону апеляційний суд уваги не звернув, та помилково скасував із цих підстав рішення суду першої інстанції та постановив нове, яким відмовив у задоволенні позову.

Такі порушення залишилися поза увагою також апеляційного суду Донецької області як суду касаційної інстанції, що призвело до неоднакового застосування касаційним судом правил ч. 3 ст. 32 ЦПК України.

Колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за результатами розгляду цивільної справи за позовом КП "Житлоінвестбуд-УКБ" до Коломойцева-Рибалки Валерія Едуардовича про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан; за зустрічним позовом Коломойцева-Рибалки Валерія Едуардовича до Київської міської ради, Генеральної прокуратури України, ТОВ "Альянс-Центр", КП "Житлоінвестбуд-УКБ", треті особи: ГБК "Академічний", ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, про визнання частково недійсними рішення Київської міської ради та договору оренди земельної ділянки і визнання права на земельну ділянку на підставі набувальної давності, було постановлено ухвалу від 26 грудня 2006 року (№ 6 - 2778св05), відповідно до якої суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2005 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2005 року про задоволення первісного позову КП "Житлоінвестбуд-УКБ" і відмову в задоволенні зустрічного позову Коломойцева-Рибалки Валерія Едуардовича постановлені з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права.

Таким же чином була застосована ч. 3 ст. 32 ЦПК України колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України при розгляді цивільної справи за позовом КП "Житлоінвестбуд-УКБ" до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, КП "Житлоінвестбуд-УКБ", Генеральної прокуратури України, ТОВ "Альянс-центр", треті особи: ГБК "Академічний", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання частково недійсними рішення Київської міської ради та договору оренди земельної ділянки й визнання права користування земельною ділянкою на підставі набувальної давності (ухвала від 25 липня 2007 року, № 6 - 1411св07)

Оскільки суди апеляційної та касаційної інстанцій неоднаково застосували ч. 3 ст. 32 ЦПК України і дійшли неправильного висновку про відсутність права у КП "Житлоінвестбуд-УКБ" на пред'явлення позову, то ухвалені ними рішення підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст.ст. 354, 359 ЦПК України.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2007 року скасувати.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.