Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, редакції журналу "Человек и Закон" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 квітня 2008 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він працював на посаді ректора Київського університету економіки і технологій транспорту, а відповідач - викладачем. Між ними склались неприязні стосунки, у зв'язку з чим відповідач неодноразово в своїх брошурах, статтях, листівках, заявах, розповсюджував про нього відомості, які неодноразово перевірялись різними установами, але не знайшли свого підтвердження.

Вважає ці відомості такими, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність і ділову репутацію, чим йому завдана моральна шкода.

З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив визнати зазначені відомості недостовірними, зобов'язати відповідача та редакцію журналу "Человек и Закон" спростувати відомості щодо нього, розміщені в брошурах та статтях, шляхом публікації в газеті "Магістраль" видавництва "Укрзалізниця" Міністерства транспорту України, а публікації в листівках, брошурах, листах та зверненнях, адресовані відповідним інстанціям і службовим особам, - шляхом звернення до них зі спростуванням та стягнути із ОСОБА_2 на його користь 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 3 квітня 2008 року, позов задоволено частково: ухвалено визнати інформацію, на яку посилався позивач, недостовірною; зобов'язати відповідачів спростувати поширену ними недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 шляхом публікації в газеті "Магістраль" видавництва "Укрзалізниця" Міністерства транспорту України, а публікації в листівках, брошурах, листах та зверненнях, адресовані відповідним інстанціям і службовим особам, - шляхом звернення до них зі спростуванням; стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування судових рішень й передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 6 ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Відповідно до матеріалів справи інформацію поширено ОСОБА_2 через журнал "Человек и Закон".

Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, останній в ньому не вказав про визначену зазначеною нормою підставу, за наявності якої спростування інформації може бути оприлюднено в іншому засобі масової інформації, ніж у якому вона була надрукована, та при вирішенні питання щодо способу поновлення порушеного права фактично зобов'язав газету "Магістраль" видавництва "Укразалізниця" Міністерства транспорту України опублікувати спростування інформації щодо ОСОБА_1 При цьому, редакцію газети "Магістраль" видавництва "Укразалізниця" Міністерства транспорту України залучено до участі в справі не було.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, то судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

За таких обставин колегія суддів визнає, що ухвалені в справі оскаржувані рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 332, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2007 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 квітня 2008 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.