Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючий Гнатенко А.В.,

суддів: Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І.,

Барсукової В.М., Луспеника Д.Д.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 27 січня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне управління" (далі - ТОВ "ЖЕУ") про визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 3 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 27 березня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 подала скаргу на рішення третейського суду при Асоціації "Лойєр консалтинг-груп" від 27 січня 2006 року, посилаючись на те, що зазначеним рішенням із порушенням вимог закону і її житлових прав визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою судді Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 3 жовтня 2007 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження за її скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 27 березня 2008 року зазначену ухвалу судді Кам'янобрідського районного суду м. Луганська залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судами ухвали та передати справу для розгляду по суті, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що на підставі третейської угоди, укладеної 12 січня 2006 року ОСОБА_2 і ТОВ "ЖЕУ", третейським судом при Асоціації "Лойєр консалтинг-груп" 27 січня 2006 року ухвалено рішення, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 16-17).

На підставі цього рішення міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на зазначену квартиру.

Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті провадження в цивільній справі за її скаргою, суди виходили з відсутності в неї права на оскарження рішення третейського суду, оскільки вона не є стороною третейського розгляду.

При цьому суди не дали оцінки доводам ОСОБА_1 про порушення її житлових прав і прав на приватизацію цієї квартири відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) як члена сім'ї наймача, який постійно проживає та зареєстрований у спірному жилому приміщенні, і наданій суду довідці від 11 вересня 2007 року № 1/209 (а.с. 19).

З висновками суду не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави ( ст. ст. 1, 3 Конституції України).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України (254к/96-ВР) одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є звернення до третейського суду (у передбаченому Законом України "Про третейські суди" (1701-15) випадках і порядку) та судовий захист.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.

Ураховуючи положення ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та ст. 17 ЦПК України третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.

Таким чином, ураховуючи зазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість рішення третейського суду лише для сторін третейської угоди, положення ст. 51 Закону України "Про третейські суди" щодо неможливості оскарження рішення третейського суду (крім випадків, передбачених у ч. 3 цієї норми) поширюється лише на сторін третейської угоди і не може поширюватись на інших осіб, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції (ст. 27 Закону України "Про третейські суди").

За таких обставин постановлені судами ухвали про відмову ОСОБА_1 у відкритті провадження за її скаргою на рішення третейського суду, яким порушено її права і інтереси, підлягають скасуванню з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення по суті.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 3 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 27 березня 2008 року скасувати, передати матеріали за скаргою ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду до Кам'янобрідського районного суду м. Луганська.

Ухвала оскарженню не підлягає.